Заява про злочин в УСБУ в Дніпропетровській області, на підставі статей 27 і 40 Конституції України.
В жовтні 2013 року до мене за порадою звернулась Говтва О.О. з приводу розміру її пенсії.
Колишній педагог, викладач іноземної мови в Дніпропетровському Національному університеті, учні якої займали призові місця на олімпіадах різних рівнів, вона на момент виходу на пенсію мала майже 37 років трудового стажу, а отримала – пенсію по інвалідності у розмірі 994 гривні, бо, як відповіли листом з Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, загальний розмір її пенсії за віком складав би 892 гривні і 18 копійок…
Така пенсія, яка значно менше прожиткового мінімуму, може забезпечити тільки животіння на тваринному рівні, а не життя поважного педагога – інваліда – пенсіонера.
Але на домовлену зустріч Олена Олексіївна прийшла не одна, а привела з собою ще п’ятьох людей. Як з’ясувалось, всі ці люди об’єднались в боротьбі проти одного супротивника, який на протязі кількох років тероризує багатьох людей в місті Дніпропетровську. А до мене ці люди звернулись, бо правоохоронні органи не вживають жодних заходів по захисту їх життів від дій осіб, про які мова йтиме нижче.
Слово тероризує я вибрала не випадково, бо згідно зі ст.1 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом»: «Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом … залякування населення … або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей, або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей».
А згідно ст.258 Кримінального кодексу України «Терористичний акт – це … вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою … залякування населення, … а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою».
І цим супротивником, на моє переконання, є об’єднана група, яку, я вважаю, можна назвати терористичною.
Перша адреса, де проживають постраждалі: м.Дніпропетровськ, вул. Червона, 11/7. Ось що пишуть постраждалі:
«Наша семья проживает в квартире более 40 лет. С 2008 года мы подвергаемся незаконному давлению со стороны Каснера Василия Эдуардовича. К нам в дом пришел неизвестный человек с предложением купить нашу квартиру. По нашей просьбе он был вынужден предъявить паспорт на имя Каснер В.Э. … После того, как мы отказались, в наш адрес посыпались угрозы и следующие действия со стороны Каснера В.Э. и его представителя: они систематически приходили к нам в дом, чаще, когда дома были одни наши старые родители, и говорили, что они просто нас выбросят на улицу, разрушат наш дом, сравняют с землей, а нас закопают.
За это время Каснер В.Э. выкупил две квартиры, имеющие общие несущие стены с нашей квартирой. Со стороны квартиры 3 на нашу общую с ним стену (без нашего согласия) строители наложили огромные сырые бревна, в ту же стену был вбит металлический прут, который вылез в нашу квартиру на 30 см.
Мы неоднократно обращались в милицию Бабушкинского района. Никакой реакции.
В результате такого строительства в нашей квартире образовались огромные трещины по стенам и потолку, кладка дымохода нарушена…
В мае 2013 рано утром, сразу после того, как 4х летний ребенок встал с постели, на его кровать рухнула часть потолка (размером 0,5 на 1 м).
За весь период наших отношений с Каснером В.Э., мы обращались в Генеральную прокуратуру. Жалоба передана в Прокуратуру Днепропетровской области. Ответа о результате рассмотрения мы не получили. Обращались в прокуратуру Бабушкинского района. До сих пор мы не получили ответа ни в устной, ни в письменной форме».
Тобто створені реально небезпечні умови життя, від яких ледь не загинула дитина.
Ще 12.07.2012 року Головне управління МВС України в Дніпропетровській області надало таку відповідь Говтві О.О.:
«Встановлено, що в 2009 році за Вашою заявою щодо самовільного захвату земельної ділянки в межах санітарнозахисної смуги Жовтневим РВ було проведено ретельну перевірку (ЖРЗПЗ №1727 від 12.03.2009). За результатами розгляду 14.03.2009 відносно гр. Каснер (чи Каспер – нечітко пропечатана літера – авт.) В.Е. порушено кримінальну справу за ч.1 ст.1971 КК України (Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво)».
Подальша доля цієї кримінальної справи невідома. Заявника про це не повідомили. А за цей час будинок Олени Олексіївни неодноразово був обкрадений і неодноразово труїли її собак, які охороняли подвір’я.
За адресою м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 5/7 розташована комунальна квартира. Одну з частин квартири було начебто продано, принаймні візуально сусіди змінились, і одразу у мешканців, які залишились жити в іншій частині, почались жахіття: несподівано повернувшись додому, мешканка побачила, що з квартири зникли газова плита, газова колонка і інші її речі. Вона подала скаргу в міліцію, потім над її квартирою був завідомо навмисне побитий шифер на даху, а потім її частину квартири відрізали від газопостачання і водопостачання.
З іншими адресами цю історію об’єднує ще й те, що приватний рахунок її лічильника електроенергії з невідомих причин був переведений на Каснера Олександра Едуардовича. Звернення до органів міліції і прокуратури призвели лише до того, що до постраждалої прийшов дільничний міліціонер і почав її розпитувати про квартиру 4, яку рішенням виконкому райради приєднали до частини квартири постраждалої для обладнання кухні.
Найбільше документів принесла мешканка наступної адреси: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 33/2.
Як сказано в копії відповіді Управління житлового господарства міськради від 05.11.2007:
«…Будинок 33 по пр.Кірова є ветхим. Квартиру №2 займає сім’я … з 2 чол., квартира приватизована, загальною площею 65,9 кв.м (квартира «трамвайного» типу – авт.). Квартира №1 значиться вільною. Гр…. самовільно встановила в квартирі №1 санвузол. Дворовий туалет будинку зруйнований. Виконувати капітальний ремонт дворового туалету недоцільно, так як в будинку мешкає лише 2 особи».
Виходить, що в квартирі №2 на 2му поверсі встановити туалет неможливо, бо нікуди зробити злив нечистот. У вільній квартирі №1 (також на 2му поверсі), яка комунальна і через ветхість заселенню не підлягає, але під нею мешканці провели каналізацію і дозволили підключитись до них і мешканцям другого поверху, також встановлювати туалет зась. А куди людям в туалет сходити? Чи не є це тортурами?
«Житловий будинок №33 по пр.Кірова 1917 року побудови, 2поверховий, відноситься до категорії «ветхого» житла. Квартира №2 у будинку 5 кімнатна, загальною площею 104, 5 кв.м, частково приватизована, знаходиться на другому поверсі вищевказаного будинку».
Різниця квартир 1 і 2 полягає в тому, що колись вони були частками однієї комунальної квартири. А згідно постанови, яка вийшла ще при СРСР, підселяти в комунальні квартири нових мешканців після звільнення кімнат заборонено. До того ж вселяти у ветхе житло також заборонено.
Але 17.09.2010 року на кв. №1 будинку №33 був виданий ордер оперуповноваженому Кіровського РВ міліції м. Дніпропетровська Піцику В.С. – «як тимчасове поліпшення житлових умов».
Тобто оперуповноважений, який до того був зареєстрований в іншому районі міста, для край необхідного «покращення» житлових умов отримав ордер на квартиру у ветхому будинку, потім прописав в цій же невеличкій квартирі тестя одного з братів Каснерів, і через 4 місяці виписався з квартири, так жодного дня і не проживши в ній!
Вище ж згаданий тесть на час прописки в зазначеній комунальній квартирі мав у власності в нашому ж місті ще одну квартиру і два домоволодіння!
Тобто сім’я з двох звичайних людей використовувати частину колись єдиної комунальної квартири (що доводиться планом другого поверху будинку, де розташовані квартири 1 і 2) для розташування туалету – не має права, а прокрутити оборудку за участю міліціонера, яка дуже схожа на аферу з незаконною приватизацією комунальної нерухомості, – можна?!
А далі йде вже – звична схема: під час відновлення даху над квартирою №1… руйнується дах над квартирою №2.
Увесь двір, колись засаджений квітами, захаращується сміттям.
Під час ремонту квартири №1 ламають двері у квартиру №2 і невідомі виносять низку цінних речей.
Аби мешканці квартири №2 не змогли відремонтувати свою квартиру, під ворітьми їх домоволодіння висипається машина піску, відрізається труба водопроводу, і т.д., і т.п.
Але і цього мало. По червоній лінії у дворі будинків 33 (буд.№ 33, як це зустрічається з дореволюційною забудовою, складається з декількох одно і двоповерхових окремо розташованих будинків – авт.) по пр.Кірова зводиться новобудова. Позад неї на зовсім невеличкій відстані зводиться ще одна. Через відсутність належним чином узгодженого пакету документів, право власності і на кв.1 і на новобудови визнається через Кіровський районний суд. Не здивуюсь, якщо всі три рішення були винесені одним суддею. Згідно відповіді однієї з інспекцій:
«З виїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці за вказаною у Вашій заяві адресою знаходиться комплекс будівель, які належать Каснеру Олександру Едуардовичу. Вказана земельна ділянка використовується без державної реєстрації права власності на земельну ділянку,… що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України».
Тобто виходить, що поки володільці кв.№2 по пр.Кірова позбавлені можливості відремонтувати квартиру і в’їхати в неї, Олександр Едуардович Каснер забудовує подвір’я будинків №33, приватизує їх як житлові приміщення і здає в оренду під пивний бар, приватну лікарю і т. ін.
Оскільки перед баром всього біля 30-40 кв.м вільної земельної ділянки, а в бар часто приїздять на машинах, то після відвідування бару прихильники пива «доганяють» задоволення горілкою під баром, а потім звільняють сечогінний міхур під житловими будинками.
Власники квартир, які ще залишились в буд.33 по пр.Кірова, неодноразово скаржились в ВБЕЗ Кіровського РВ на незаконну діяльність комерційних об’єктів в житлових будинках, однак міліція не знайшла порушень. Не знайшла вона порушень і в тому, що земельні ділянки забудовані незаконно. Немає порушень, на їх погляд, і в тому, що будинки використовуються в комерційних цілях, а за комунальні послуги платиться, як за проживання в житлових будинках.
Не побачили ВБЕЗівці порушень і в тому, що збудовані комерційні об’єкти, і при цьому не було сплачено жодної копійки в фонд розвитку інженерної інфраструктури міста, як не побачили і в тому, що право власності на новобудови було визнано за рішенням суду, але прибудови до них були зроблені вже після винесення судових рішень, а отже досі не узаконені жодним чином, хоча також використовуються в комерційних цілях.
Все вище перераховане я розцінюю як терористичний акт проти групи людей, які проживають за вище вказаними адресами і які не просто страждають, а знаходяться в небезпеці і піддаються значному моральному і фізичному тиску шляхом погроз і створення нелюдських умов життя.
Це також і терористичний акт проти держави, якій через незаконні дії організованої групи людей, за допомогою співробітників міліції і судді Кіровського районного суду (прізвище якого мені поки не відомо), який виносив вище вказані, на мій погляд, завідомо неправосудні рішення, нанесені значні матеріальні збитки.
Але найстрашніше, на мою думку, є те, що люди вже не довіряють владі. Бо після зустрічі з мешканцями зазначених адрес до мене на консультацію напросилися троє чоловіків. Звідкись їм стало відомо, що я консультувала постраждалих і допомагала Говтві О.О., коли пан Гугель, який в багатьох скаргах фігурує як помічник братів Каснерів, намагався відсудити у неї 20.000 гривень моральної шкоди і домагався арешту її будинку…
Як з’ясувалось, чоловіки прийшли через те ж, – ще за двома адресами, які мені поки не відомі, брати Каснери відпрацьовують вже обкатану ними схему, яку я інакше як терором вважати не можу.
Але коли почули від мене про відсутність якихось реальних досягнень у відстоюванні своїх прав законним шляхом, один з чоловіків зазначив, що Афган навчив більш різноманітним засобам захисту і своїх прав, і свого життя…
Шановні держслужбовці з УСБУ! Мені моторошно від умов життя вищевказаних сімей і від постійних погроз в адресу усіх їх, а також усвідомлюючи, що через незаконні дії ледь не загинула дитина!
Мені страшно, що за роки боротьби за свої права, за наявності великої кількості документів, винні не були покарані, а постраждалі не відновлені у своїх правах законним шляхом.
Мене охоплює жах, що співробітники міліції і судді вже відкрито потурають тим, на кого є томи досьє і в міліції, і в прокуратурі, а Інтернет просто рясніє повідомленнями про злочини, які пов’язують з вказаними прізвищами.
Але найжахливіше – що правоохоронні органи своєю бездіяльністю змушують чоловіків знов згадувати свої бойові навички, аби захистити себе і свої родини, але тепер вже у власній державі.
На підставі вище викладеного і того, що вищезазначені дії, на мою думку, мають ознаки злочинів, передбачених ч.2 ст.258 КК України і ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», а також для упередження самовільної розправи з членами, як на мою думку, терористичного угруповання
ПРОШУ:
1. Зареєструвати мою заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
2. Провести перевірку викладених фактів діяльності зазначених осіб, в т.ч. оперуповноваженого Кіровського РВ міліції Піцика В.С. і судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, який своїм рішенням узаконив незаконні новобудови.
3. Перевірити причини злочинної бездіяльності правоохоронних органів з приводу наведених фактів, що призвело до створення безкарного терору родин, а також з приводу нанесення державі значних збитків.
4. Захистити постраждалих і членів їх родин, а також їх життя.
5. Притягнути винних до відповідальності.
Відповідь прошу надати на адресу, яка добре відома співробітникам УСБУ України в Дніпропетровській області.
З повагою,
Любов Яківна Каптєла
От ред. А копию ответа УСБУ просим направить редакции газеты «Лица» для публикации.