Пшик з-під судової мантії

29 травня 2014 о 12:19 - 8012

Avataradmin


Пшик з-під судової мантії

Недавно у Царичанському районному суді закінчився кримінальний процес, який почався майже на початку ІІІ-го тисячоліття. «Правопохоронці», «законники», фіскали взялися за вигадки криміналу, а судді – за несумлінний розгляд порушених карних справ.

2002-2004 рр. П. Лісного, як фермера і підприємця, звинуватили в «несплаті» податків.

Влітку 2005-го щойно призначеному голові Петриківської райдержадміністрації (РДА) П. Лісному влаштували провокацію з підкиданням 2.000 грн. «хабара» й посадили в СІЗО. Через два тижні громадськість звільнила порядного чоловіка, та його зразу ж знову запроторили в камеру. «За розтринькування» матеріальних коштів з громадського фонду запорозького кошового Петра Калнишевського, до розпорядження якими П. Лісний не мав ніякого стосунку.

У четвертій кримінальній справі голову РДА П. Лісного звинуватили за підпис на довідці сільради з клопотанням про надання фермеру села Чаплинка 15.000 грн. законної допомоги з Державного фонду сприяння землеробам, причому фонд знаходився в Києві і Петриківці не підкорявся.

У серпні 2007 року П. Лісного обмовили в намірі отримати 400.000 доларів «хабара», сфабрикували кримінальну справу, і запроторили на 15 місяців до СІЗО, де ледь не вбили за відмову піти у відставку з посади голови РДА.

Для порушення п’ятої кримінальної справи на П. Лісного в обласній прокуратурі та УБЕЗі (управлінні боротьби з економічними злочинами) розробили таку операцію-провокацію. Звеліли «штатному», мабуть, провокатору Сергію Зайцеву взяти на себе роль «покупця» і «придбати» у дніпродзержинця Р. Грекова фірму «Легіонер», яка орендувала в Петриківському районі 52 гектари землі. С. Зайцев не мав ні намірів будувати котеджі на продажу, як брехав у суді, ні коштів. Однак погодився «купити», а Р. Греков згодився продати.

Тоді «убезівці» взяли в комерційному банку «Катеринославський» 400.000 доларів і вранці 1 серпня вручили «покупцю» С. Зайцеву. Вдень процедуру продажу-купівлі узаконив у Дніпродзержинську нотаріус В. Жидков. Він, схоже, теж був у змові з провокаторами. (Редакція газети «Лица» судиться з нотаріусом Жидковим за статтю «Дело «черного» нотариуса из Днепродзержинска»ред.). Надвечір продавець з «покупцем» зареєстрували оборудку в офісі одного з управлінь міськради й обміняли документи на готівку.

Та щойно Р. Греков одержав од С. Зайцева два пакунки доларів і вийшов на вулицю, як на нього напали перевдягнені у цивільне міліціонери. Не представившись, відняли гроші, скували кайданами і повезли в Дніпропетровськ. Там в УБЕЗі (управлінні боротьби з економічною злочинністю) Р. Грекову запропонували взяти на себе роль «посередника» й обмовити голову РДА П. Лісного в намірі одержати від нього «рекордного хабара». Р. Греков обурився й відмовився.

Тоді проти них, з уже теж затриманим П. Лісним, порушили кримінальну справу, яка розглядається й досі.

Досудове слідство було прудким. У грудні 2007 року покійний прокурор області В. Шуба, розлючений на впертого екс-голову РДА П. Лісного за відмову щороку вручати йому 300.000 доларів «дані» і за незгоду відчужити кількасот гектарів родючої державної землі навколо чарівного Голубого озера для будівництва котеджів на продаж і в оренду, підписав мстиве обвинувачення і направив у Царичанський райсуд на розгляд.

Там узялися за провадження без речових доказів – 400 тис. доларів «хабара» не було в матеріалах справи, як треба по закону, бо їх чи то привласнили чи то повернули банку. Котрий, виходить, теж узяв участь у брудній провокації.

За розгляд справи, зліпленої з 5-ти перелічених вище епізодів «злочинності» П. Лісного, взявся щойно призначений головою Царичанського райсуду суддя Євген Тарабан. Та в листопаді 2008 р., переконавшись у марності свого судового слідства й у неможливості звинуватити ошельмованих підсудних, припинив розгляд справи і повернув обвинувачення облпрокуратурі для ретельнішого «дослідування», а П. Лісного та Р. Грекова звільнив з-за грат на підписку про невиїзд.

Екс-облпрокурор В. Шуба якраз загинув і з’явилася надія, що слухняні підручні покійника-«законника» схаменуться, закриють справу і припинять розправу.

Та обласний апеляційний суд, з корпоративних міркувань, слухняно скасував ухвалу судді Є. Тарабана і повернув те ж обвинувачення, з тими ж комами, в ту ж Царичанку для продовження процесу. Царичанські судді почали братися за розгляд… й майже відразу припиняти, висловлюючи недовіру самим собі чи під іншими приводами. Є. Тарабан перейшов з підвищенням у статусі в апеляційний обласний суд, а за розгляд взялася його наступниця – суддя О. Гудим.

За вивiску на дорогах – три роки з гаком

Черговий розгляд комбінованої кримінальної справи №1-3/11 на П. Лісного та його «подільника» Р. Грекова завершився в Царичанці недавно. За понад 5 років неспішного провадження з справи щезли 3 нерозглянуті епізоди «злочинності». По двох суддя Ольга Гудим «розродилася», нарешті, 14 квітня 2014 р., вироком і постановою.

За висмоктаний з пучок «…существенный вред охраняемым законом государственным интересам» П. Лісному припаяла три з половиною роки позбавлення волі умовно («пом’якшила» за давністю).

У постанові О. Гудим зізналася в неспроможності встановити істину й довести чи спростувати інкриміноване П. Лісному та Р. Грекову звинувачення «в окончательном покушении на получение взятки в особо крупном размере». Виокремила матеріали кримінальної справи в окреме провадження й повернула обласній прокуратурі для дослідування. П. Лісного та Р. Грекова залишила на гачках «невиїзду».

Згідно вироку, П. Лісний «нашкодив» казні систематичною недоплатою «податків». Ще в липні 2002 – січні 2004 рр. як фермер нібито «зекономив» 4.016 грн. В ІV кварталі 2002 – І кварталі 2003 рр., як директор акціонерного товариства «Петриківка Агросервіс», уклав «договор мены с ДП «АГРОЛЭНД» на суму 455.100 грн. і «зекономив» 117.980 грн. податку.

Хоча «обмін» звівся до реорганізації ВАТ «Петриківка-Агротехсервіс» в однойменне ЗАТ з тим же статутним фондом 455.100 грн., що був оплачений казні ще до реорганізації ВАТ у ЗАТ, і зміну вивіски. Яка не збільшила статків для повторного оподаткування!

Цей «кримінал»-наклеп П. Лісний давно заперечує. Тепер мусить знову виправдовуватися. Карають його, вважає, не за обдурювання держави, а за зміну літери «В» на «З» у вивісці на воротах акціонерного товариства «Петриківка-Агротехсервіс».

2003 р. П. Лісний, як виконавчий директор, за рішенням загальних зборів акціонерів і розпорядженням спостережної ради, після консультацій з царичанськими податківцями, юридично оформив реорганізацію ВАТ (відкрите акціонерне товариство) в однойменне ЗАТ (закрите…) і змінив вивіску на воротах.

«Кмітливий» прокурор Петриківського району В. Трегубов помітив зміну вивіски на воротах підприємства «Петриківка-Агротехсервіс», вирішив поживитися і заправив з П. Лісного 65.000 грн. «допомоги» БЮТ (Блоку Юлії Тимошенко) для участі в «помаранчевих» президентських виборах.

А коли П. Лісний відмовився «допомагати», Царичанська міжрайонна податкова інспекція, з подачі петриківського «законника», пред’явила йому претензії за «недоплату» вже сплачених податків і домоглася порушення кримінальної справи.

Отже, Царичанський суд припаяв П. Лісному умовний строк. Вирок знову оскаржується в Дніпропетровському обласному апеляційному суді. Резони для скасування неспростовні. Суд у Царичанці проігнорував, що П. Лісний, як директор ВАТ і ЗАТ, був найманцем і за чинним статутом виконував розпорядження спостережної ради акціонерного товариства. Отже, вигадану «недоїмку», якщо вона була, слід було стягувати з ради, якщо вже так закортіло.

Та Царичанська міжрайонна податкова інспекція вкупі з аналогічною дніпродзержинською службою звинувачують П. Лісного в неналежному виконанні своїх службових обов’язків і зменшенні податку на прибуток у звітах і податкових деклараціях за 4 квартал 2002 – 1 квартал 2003 рр. на 117.980 грн.

Суд «не помітив» прилученої до справи довідки № 2400/10/24 від 20.06. 2008 р. про відмову Царичанської МПІ від фіскальних претензій до ЗАТ «Петриківка-Агротехсервіс», ще в 2006 році фіскалами збанкрутованого, обібраного, розпроданого й знищеного.

Виправдовують П. Лісного і наявні у матеріалах справи аудиторні висновки №01/2004 та №01/2005 аудиторної фірми «Інформарк-Аудит» «Про достовірність звітності по договорах міни ЗАТ «Петриківка Агротехсервіс».

Проігнорувала суддя О. Гудим і рішення обласного апеляційного суду від 23 грудня 2008 року про обов’язкове вчинення судово-бухгалтерської експертизи, якої П. Лісний вимагав. Прикро й обурливо – у Царичанському райсуді хронічно не поважають закон. Вперто не призначають експертизу!

20 листопада 2013-го суддя О. Гудим вкотре відмовилася задовольняти чергове клопотання П. Лісного про призначення судово-економічного аудиту. Через тиждень, 26 листопада 2013 р., П. Лісний оскаржив відмову в обласному апеляційному суді, однак і 14 квітня 2014-го, на момент оголошення вироку, суддя О. Гудим (вона ж – голова суду) не відправила апеляцію П. Лісного в Дніпропетровськ. Зекономила, мабуть, на поштових розходах?..

Замість «хабара» – розбій і наклеп

Враження безпорадності справляє і постанова судді О. Гудим про чергове повернення облпрокуратурі обвинувачення П. Лісного і Р. Грекова в замаху на отримання 400.000 доларів «рекордного хабара». За майже п’ять років власного судового слідства суддя О. Гудим так і не спромоглася встановити істину. Зате прибрала з матеріалів справи 3 епізоди.

Безслідно щез з кримінальної справи №1-3/ 11, зокрема, другий епізод, про 2.000 грн. «хабара» П. Лісному як голові РДА. Провокацію на замовлення прокурора Петриківського району В. Трегубова з відома (чи й за повелінням) екс-прокурора області В. Шуби вчинили заволока-пройдоха з Вірменії провокатор Сергій Аветисян, слідчий петриківської прокуратури Шипунов (зараз «бдить» в облпрокуратурі), працівник УБЕЗу капітан міліції Костюк та інші підручні.

С. Аветисян, як подейкують, купив у петриківської міліції паспорт і став громадянином України, захопив землю в селі Лобойківка, відкрив шашличну і дві пивнички біля Голубого озера, податків не платив, наживався і був «ображений» на голову РДА П. Лісного за вимогу платежів у бюджет.

У постанові суддя О. Гудим посилається на захисника П. Лісного адвоката М. Бесараба, котрий, мовляв, теж пропонував їй повернути обвинувачення на прокурорське дослідування. Так, адвокат М. Бесараб казав і вважає прокурорське обвинувачення П. Лісного та Р. Грекова сфальсифікованим, бездоказовим наклепом.

Отож клопотав не про повернення бездоказового обвинувачення облпрокуратурі, а вимагав ретельного судового слідства у Царичанці: виклику і навіть приводу у суд «свідків» з-поміж податківців, працівників міліції та прокуратури, «понятих», нотаріуса Жидкова, голову КБ «Катеринославський», провокаторів С. Аветисяна і С. Зайцева.

Майже всі «свідки», за винятком кількох, так і не з’явилися в суд, а суддя О. Гудим і не наполягала. Небажання свідків з-поміж прокурорських, міліцейських і банківських працівників зрозуміле – за вчинену провокацію і знущання з невинних громадян окремих «свідків» треба пересаджувати на лаву підсудних.

Царичанські податківці, скажімо, не лише двічі стягли з «Петриківки-Агротехсервіс» кількасот тисяч грн. уже сплаченого податку, а й розорили, знищили підприємство, позбавивши акціонерів їхнього законного майна, а найманих трудівників – робочого місця у геть безробітний Петриківці. Отакий «…существенный вред охраняемым законом государственным интересам»! Отакі ревнителі державних і людських інтересів!

Суддя О. Гудим відмовилася розглядати цивільний позов Р. Грекова про притягнення до відповідальності тих «правоохоронців» і «законників», котрі відняли у нього 400.000 доларів, одержаних за фірму «Легіонер», тож «покупець»-провокатор С. Зайцев даром відібрав і привласнив чуже підприємство (фірму «Легіонер»).

В цивільному позові до комерційного банку «Катеринославський», до обласних прокуратури та Головного управління внутрішніх справ МВС про стягнення з них 400.000 доларів США, незаконно вилучених у нього, як власника і продавця, Р. Греков пише:

«Після оформлення підприємства (фірми «Легіонер» – авт.) у державного реєстратора С. Зайцев («покупець»-провокатор – авт.) передав мені два поліетиленових пакети з пачками доларів, і я пішов до орендованого автомобіля, однак на вулиці на мене напали невідомі, які силою забрали у мене кошти, а мене відправили до слідчого ізолятора. Це був класичний розбійний напад, до якого були причетні покупець Зайцев і нотаріус (В.Ю. Жидков – авт.)

Мене безпідставно кинули до в’язниці, де тримали майже півтора року. Фактично я став жертвою провокації, підготовленої працівниками прокуратури та міліції з участю С. Зайцева, … безпосередньо причетного до цієї злочинної оборудки і безоплатного привласнення мого підприємства.

За версією цієї організованої злочинної групи, з якою мені довелося зіткнутись, я начебто мав намір передати отримані у Зайцева кошти П. Лісному у вигляді хабара, хоча жодних мотивів для цього не існувало. В такий спосіб – зусиллями працівників прокуратури і міліції – я опинився у становищі пограбованого: у мене вилучили майно, кошти і звинуватили у вчиненні злочину.

Як потім стало відомо, постановою слідчого прокуратури від 3.08.2007 р. відняті у мене 400.000 доларів США чомусь визнані речовими доказами по справі, порушеній 01.08. 2007 р. щодо мене та П. Лісного.

Однак пограбовані в мене долари не були долучені до справи. 3.08.2007 р. касовим ордером №23-1 400 тис. доларів були передані ЗАТ «Фінансовий союз банк», що потім трансформувався в комерційний банк «Катеринославський». Означений банк таємно кредитував підготовку і здійснення провокації хабара, пограбування мене і арешт.

Передача [моїх] коштів означеному банку є протизаконною, оскільки відсутні будь-які офіційні докази існування між міліцією, прокуратурою і банком будь-яких договірних відносин. Йдеться про фактичне викрадення коштів, чомусь названих «речовими доказами», що має кваліфікуватися за ч.5 ст.191 Кримінального Кодексу України. Я виступаю повноправним власником цих коштів, оскільки отримав їх як плату за продане підприємство, тому вправі вимагати їх повернення через суд.

На підставі викладеного і керуючись ст. 28 КПК України…», Р. Греков просить суд стягнути «солідарно з банку «Катеринославський», прокуратури Дніпропетровської області та ГУВС України у Дніпропетровській області … 400.000 доларів, насильно відібраних у мене», а також чин оборудки продажі-купівлі визнати недійсним і стягти з «покупця»-провокатора матеріальну і моральну шкоду.

Реалiї буття далекв прав і закон

До сказаного варто додати міркування захисника П. Лісного адвоката М. Бесараба про щойно закінчений процес у Царичанці:

За роки досудового слідства прокуратура так і не спромоглася привести докази вчинення злочинів Лісним і Грековим, – каже юрист, – а суд у Царичанці позбавив себе можливостей встановити істину, ухилившись від розгляду клопотань захисту. Схоже, ці структури: суд і прокуратура, – просто виконували чиїсь директиви. Це завело досудове і судове слідство у глухий кут. Справа так насичена сумнівними фактами, масою перекручень і суперечливих дій, що має всі шанси потрапити в Книгу рекордів Гіннеса і в підручники для студентів нормальних юридичних вузів аби знали чого не слід робити.

Досудове слідство велося без належного дотримування діючого законодавства і з відвертим ігноруванням прав підсудних і повноважень сторони захисту.

Ст. 2 КПК України визначає завданням кримінального судочинства охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також повне і швидке розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Реалії буття є далекими від теорії.

Ст. 16-1 КПК, щодо змагальності процесу, зокрема, зазначає, що прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник беруть участь у судових засіданнях як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів. Однак на практиці суддя зазвичай прислухалася лише до прокурора, ігноруючи клопотання захисту.

Стаття 22 КПК вимагає аби прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявили як ті обставини, які викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

В Царичанці цих вимог не дотримуються і за це ніхто не відповідає. Чому так? Справа в тому, що державна система звинувачення складається з міліції, прокуратури і суду. При всіх ліричних відступах про демократизм нашого судочинства у вищеозначених структур є спільна мета – довести звинувачення до завершення і обвинувального вироку.

За останні роки в нашій області я не знаю випадків виправдувальних вироків! Сторона звинувачення в повному обсязі використовує так званий адмінресурс, що дозволяє без всяких зусиль отримувати будь-яку інформацію для ведення справи. Підсудний і захист позбавлені таких переваг.

Тому рівних можливостей у кримінальному процесі не існує. Не є винятком і справа №1-3/11. Я мав можливість спостерігати за маневрами звинувачення й аналізувати позицію суду при розгляді обвинувачення. Це підтвердило чисельні порушення законів у ході як досудового, так і судового слідства. Суд і прокурор продемонстрували відверту неповагу до держави, що їх утримує, до Конституції України, до сторони захисту у кримінальному процесі.

Суд вів процес мовою сусідньої, дуже недружньої нам держави, незважаючи на висловлений мною протест. При такому відношенні до Основного Закону держави, ігнорування інших нормативних актів стало вже звичним. Адже за це ніхто не несе відповідальності.

У мене склалося переконання, що підсудний П. Лісний звинувачений не за скоєння тяжких злочинів, а за непокору «господарям життя», котрі в часи розвалу держави дорвалися до влади і майна, досі вважають себе небожителями. Розвал держави спричинив появу привладних кланів, що формували свої сфери впливу.

П. Лісний зі своїми моральними принципами став перешкодою у них на шляху до карного самозбагачення, не схотів опинитися в чужому для нього середовищі. І прокурор-пахан, як вождь клану, звелів показово покарати відступника! Виконавцями стали підлеглі В. Шуби, що не відзначалися принциповістю і професіоналізмом. Деякі з них і досі на посадах!..

Мені вдалося допитати в суді авторів претензій за несплату податків акціонерним товариством. Вони не крилися, що послухалися прокурора і старанно його виконали. Чув-чув, бачив-бачив, однак продовжую дивуватися, що у фіскальних органах нашої держави стільки абсолютно некомпетентних осіб, далеких від розуміння своїх службових обов’язків!

Та суд ніяк не відреагував на некомпетентне втручання податківців і безпідставне стягнення з акціонерів сотні тисяч гривен у вигляді штрафів, повне розорення й знищення підприємства.

Вступивши у процес в листопаді 2011 року я зрозумів, що справа скомпонована по зарані розробленому плану і будь-які відхилення від заздалегідь прокладеного курсу не допускаються. Мої клопотання про зміну характеру процесу, допит справжніх підозрюваних суд безмотивно відхиляв.

У 2012 році раптом виявилося, що матеріали кримінальної справи про отримання «хабара» від С. Аветисяна просто щезли. Їх ніхто не скасовував, не вибачався перед несправедливо звинуваченим П. Лісним. Натомість з’явилося якесь примітивне звинувачення у зловживанні службовим становищем.

А в жовтні 2013 року, таємно від захисту, суд з подачі прокуратури закрив провадження за… сплив строку давності. В такий спосіб організатори провокації хабара: С. Аветисян, працівник УБЕЗУ капітан міліції Костюк, слідчий Петриківської прокуратури Шипунов та інші, – були виведені за межі справи й урятовані від кримінальної відповідальності.

Ці дії суду водночас з відмовою притягувати до відповідальності прокурорсько-міліцейських чиновників продемонстрували відверту корпоративну солідарність «колег по цеху»!

Впродовж процесу суд вперто відмовлявся викликати на допит керівника КБ «Катеринославський» пана Ващенка, котрий був співучасником провокації хабара. Відмови позбавили захист розкрити систему тіньових банківських операцій і добитися повернення незаконно забраних і привласнених 400.000 доларів їх законному власнику Р. Грекову.

Зараз прокурор і суд у складній ситуації, коли нічим виправдати півторарічне тюремне ув’язнення підсудних. Отож для П. Лісного вигадали компенсацію – засудили умовно до трьох з половиною років позбавлення волі за зміну вивіски на воротах ЗАТ «Петриківка-Агротехсервіс».

Затія приречена на провал. Неминуче продовження процесу розставить усі крапки над і. Наступний розгляд у суді має не обмежитися черговим пшиком з-під мантії.

Борис Матющенко

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: