Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

ПАРАВОРД


Явка у Донецькій області буде низькою (читай: реальною)

26.10.2014 12:34:30

Ось і він, день виборів! Ми кожен день бачили на вулицях міста велику кількість агітації, яка розповідала нам по партії і кандидатів з різних боків – починаючи з написів на асфальті і закінчуючи піднятими над дорогою бігбордами. Вмикаючи телевізор, ми потрапляли під вплив політичної реклами. Ми мріяли про вибори! Але не про день голосування, а про день тиші напередодні (за Законом, у переддень дня виборів будь-яка агітація заборонена – ред.).

Звичайно вибори тепер проходять в дещо інших умовах ніж до цього, і тому дуже цікаво, що зараз діється там, в зоні АТО і на прилеглих до неї територіях. Як там проходили передвиборчі процеси?

Спілкуючись з друзями і знайомими звідти можна зробити невеличке дослідження. Не впевнений, що мені вдалося це зробити досить вдало, але деякі факти і сюжети складаються в такий собі пазл.

Що ж нового тепер там, в тому паралельному всесвіті? А за великим рахунком – нічого, все, як завжди, на своїх місцях. Стандартний набір – передвиборчий, який складається з адмінресурсу і «гречки». Люди, які мешкають там, бачать і слухають те ж саме, можливо в трохи менших об’ємах. Вони слухають телевізор і читають агітацію і не мають можливості знати, яка точиться боротьба за більшість в комісіях. Вона досягається за рахунок «своїх» людей в складі комісії: від різних партій та кандидатів, але «своїх». В процесі роботи склад комісії змінюється на більш «професійних» і підганяється до ідеалу. Як рахувати голоси дружньою командою, яка вже працює не перший раз і складається з робітників, наприклад, учбового закладу(в якому й відбуваються зазвичай вибори) – справа техніки.

Але крім цього треба ж поборотись ще й за голоси виборців . На підприємствах організовуються люди, які, перебуваючи в «адміністративній відпустці», йдуть працювати агітаторами на розподілені за ними території і агітують за потрібного кандидата. Все це відбувається в робочий час під контролем тих самих бригадирів чи інших начальників, і отримують вони за це по 40 гривень в день (сума може трохи змінюватись в більший бік), до того ж, за ними зберігається середній заробіток і робоче місце.

Перед цим по квартирам і будинкам проходять спеціально навчені люди (які потім працюють в комісіях) і здійснюють всілякі «свєркі» списків виборців. Це такий собі психологічний хід, бо під час процесу «свєркі» проговорюються відповідні тексти, які впливають на відповідну аудиторію, наприклад: «На виборах (останніх) будуть застосовані камери спостереження, а вони дуже спостережливо спостерігають!».

Про кандидатів. Бо партії присутні лише в зовнішній агітації, а мажоритарники – це трохи інше і найцікавіше.

Ось – яскравий представник і носій «донбаського характеру», який, як відомо, виключно «непереможний».

В чому насправді проявляється ця благородна риса? Від імені кандидата і за його дорученням (зі слів мешканців) розносяться пайки прямо за адресами. Далі, як у фільмі про Івана Васильовича: гречка – 2 штуки, цукру – 2 пачки, консервів – 2 бляшанки і тільки 1 пляшка соняшникової олії («абідна»). Звичайно все це дійство супроводжується хвалебними заклинаннями на адресу кандидата.

А от якось випадково працівників лікарні ввічливо і наполегливо (ясно: з-під палки) запросили на зустріч з кандидатом, який був в Раді і знов балотувався від ПР. Який ще з тих виборів зробив в місті ремонт аж двох ліфтів (один з яких перед цим просто вимкнули) і продовжує наполегливо працювати втім же зручнім напрямі. А гроші він бере зі своїх підприємств, де працюють його люди. І він, як справжній хазяїн, вирішив (от просто так) взяти частину доходів і принести їх в зовсім інше місто, щоб майбутні виборці змогли вдосталь накататись на ліфтах.

І тепер він розповідає, який він прекрасний і що він буде робити після виборів. Після останніх – в місті з’явились великі подяки (на бігбордах) виборцям і привітання з Новим роком. Ще з тих же носіїв можуть лякати старими страшилками про сланцевий газ та шкідливі наслідки його видобутку. А спастись можна, якщо проголосувати за цього кандидата, який все про це знає, але поки що мовчить. Тільки після виборів він зможе не мовчати, бо (мабуть) кожному депутати відкриють доступ в мережу Інтернет і навчать писати і говорити.

Ну а є хоч щось таке, що могло б потішити свідомого виборця? Мабуть є, але воно не помітне і повинне бути підтримане (як кажуть місцеві мешканці), і це має бути очевидним для тих, хто прагне змін в житті на самому вищому рівні. Ось один з кандидатів зібрав трударів з заводу і довго розповідав, як «кораблі борознять». Публіка сиділа тихо, але після того, як перейшли до запитань, йому видали все, що знають про нього і його маму, згадуючи «не злим і тихим» навіть досить забутого четвертого Президента. За кілька днів він зняв свою кандидатуру.

Не думаю, що саме оцінка трударів змусила його знятись, але сам факт такої активності виборців, не може не тішити.

Непогано виглядало також зібрання виборців, запрошених на зустріч кандидатом в депутати, який просидів 67 діб в підвалах міста Слов’янськ. На зустріч прийшла несподівано велика кількість людей, які слухали історії, не схожі на казки, м’яко кажучи.

Серед мешканців (які вірять в майбутнє України) існує думка про те, що непогано було б дозволити військовим голосувати за місцем проходження служби. Це було б добрим стимулом і надійною охороною дільниць. Але ВР відповідний закон «завалила»…

У цілому, прогнозується низька явка виборців. Не тому що ті не прийдуть, а тому, що за теперішніх умов явка буде близькою до реальних цифр, в порівнянні з тими, які малювали раніше. Ось такі паралелі.

1118

Всё по теме: Выборы 2014
Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
Загрузка...

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.