Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

01.09.2006 15:31:38


Як українці День незалежності альтернативно святкували

Якось усі розмови про відсутність у країні патріотичного настрою (чи про його нестачу) здалися безглуздими і смішними на фоні події, що пройшла нещодавно у місті Гуляйполе. Фестиваль «День незалежності з Махном» очікували понад місяць і, як виявилось, зовсім не даремно величезні автобуси із Дніпропетровська, Києва, Харкова, Одеси та інших великих міст доставили у Запорізьку область (у рідне село Нестора Махно) значну кількість молодих і не дуже людей. Літературно-музичний андеграундовий фестиваль пройшов на «ура», гості роз'їхалися задоволені та трохи зморені від такого безперервного креативного потоку.

І все-таки ми народ дружній!

Рядочки наметів, тачанки з кіньми, українська мова звідусіль, барабанний дріб, чорно-червоні анархічні прапори, фільм «Дев'ять життів Нестора Махно» на великому екрані (проте без звука), вірші та театр - це удень. Бардівські пісні біля вогнища, відігрівання кавою, розмови про патріотизм та концерт андеграундних українських гуртів (переважно стилю «рок») - уночі. Ранок другого дня (у котрий плавно перейшла ніч першого) зустрічали біля вогнища переважно місцеві гуляйпільці та випадкові на фестивалі люди, котрим не вистачило наметів. І попри те, що горілки у організмах було достатньо, складно було не помітити винятково дружні та теплі відносини між випадковими знайомими. Чоловіків тут називали козаками, а дівчат відігрівали біля вогнища, поступаючись найкращими місцями на дерев'яних колодах. Одним словом, гордість за народ та й годі: адже ніякої агресії «донецькі - івано-франківські» тут не було, усіх єднала спільна ідея патріотизму. Тематичний все ж таки фестиваль, український.

Літературна частина захоплювала різноманітністю. Від ліричних Дмитра Лазуткіна та Іллі Стронговського, від творчості котрих душа небайдужих до поезії декілька разів виверталася назовні, до жорсткого, всім відомого Сергія Жадана. Крім того, вільна від жодних комплексів Світлана Поваляєва, Ірен Роздобудько, Вікторія Наріжна і ще безліч відомих в літературних колах імен.

На мою суб'єктивну думку, зайвими тут були Юрко Покальчук та Лесь Подерев'янський. Уявіть собі, збирається навколо поета натовп молоді, а він (сам вже достатньо напившись) передає по колу пляшки з горілкою, через слово матюкається найжорсткішими матами (і просто так, і у відповідь на репліки слухачів), а потім читає порноеротичні, сповнені такими ж матами достатньо брудні свої твори. Слухати було гидко і неприємно. Теж саме Лесь Подерев'янський, котрий на зауваження з залу щодо наявності дітей, відповів просто - «Відправте їх кататися на тачанках». І спокійно продовжив свій безперервний потік матюків, котрі чомусь називає творчістю. Дивно, що його приїзду чекала більшість. І ще задовго до появи цієї епатажної істоти на гуляйпільському стаді,оні в народі ходили чутки типа «А ви знаєте, що Подерев'янський має приїхати??!»... Не розумію, чесно кажучи, де тут література. Прикро. Навіть з поправкою на те, що фестиваль був заявлений як «андеграундний».

Іще чомусь запам'ятався епізод про чоловіка, котрий без ознак життя валявся просто на піску поблизу бардівських наметів. «Ось це - лауреат шевченківської премії, - сказали тоді мені, -  видатний український письменник». Що ж, тут без коментарів.

Томатнi бої та дiвчата топлес

Та ознакою фестиваля «День незалежності з Махном» була не тільки наявність літераторів та тематично-українська спрямованість усього, що відбувалось. Зазвичай фестивалі проходять більш-менш одноманітно: поспівали, потанцювали, послухали, і баста. Тут Гуляйпільська подія виділилась багатоманітністю, а саме мистецькими акціями та конкурсами. У цьому плані фантазія організаторів (мистецьке об'єд­нання «Остання барикада» спільно з Міністерством молоді та спорту, МВС та Міністерством культури) була на висоті.

Мистецька акція «Поетичний бодіарт» трохи здивувала. Сенс її полягав у тому, що тіла бажаючих дівчат та хлопців розмальовувались різноманітними поетами та письменниками. Боді-артом це назвати складно, проте було справді весело. Деяких прикрасили малюнки, а на деяких закарбувались рядки із творів відповідних авторів. Потім всі дружно вийшли показатися на сцену, а деякі ще довго ходили фестивалем топлес, бажаючи не зіпсувати творіння кумирів.

Далі - більше. Так як подія вважалася по суті анархічною, усім бажаючим дісталась нагода, як кажуть, відірватися на провідних українських політиках. З цією метою у рамках акції «Томатний лідер нації» було вивішено портрети Мороза, Ющенка, Януковича, Симоненка та Тимошенко, і усі бажаючі змогли закидати «національних героїв» свіжими помідорами. Ох вже й від душі молоді люди знівечували портрети червоними томатними плямами! Приготовлені ящики з помідорами (по 25 копійок за штуку) розійшлися у лічені хвилини, а політики стали темно-червоного кольору. Переміг тут Янукович, проте з невеликим відривом від усіх інших (все-таки невгасима у народа любов до олігархів!).

Безсонна нiч

Не встигли вщухнути літературні та розважальні події, відразу почалися музично-андеграундні. Найбільш знаковими тут були „Вертеп" (дніпропетровський фольклорний гурт із відомим в місті Тимофієм Хом'яком у головній ролі), «Мертвий півень» (м. Львів), київський «Вій», рівенський «От вінта» та харківський «Ойра». Під «Перкалабу» з Івано-Франківська танцювало усе Гуляйполе, при цьому пилюка стояла така, немов то біжить стадо махновських коней - за 20 сантиметрів від себе нічого не видно, проте весело.

Уночі Гуляйполе не спало також. Бардівська варта (з опівночі до 3-х годин ранку) пройшла на подив інтелігентно та цивілізовано. Величезне вогнище, сонні зачаровані слухачі і переважно ліричні пісні під гітару та інколи скрипку чи флейту. Серед бардів не такі відомі, як літератори чи музиканти, проте надзвичайно талановиті люди: Едуард Драч, Олексій Бик, Марина Брацило, Олексій Бондаренко (з гурту «Вертеп») та ін. Декілька разів лірика переривалася п'яними викриками місцевих гуляйпільських гопників «Дайте нам гітару, ми заспіваємо «Сектор Газу»!», проте на них всі дружно не зважили і продовжили мелодійну ніч, котра по закінченню перемістилася до бардівських наметів, щоб у вужчому колі майже до ранку продовжувати гітарні одкровення.

Бардівська варта другого дня доповнилася поетами Лазуткіним, Стронговським, Наріжною та ін., проте більшість приїжджих в цей час вже прямували додому у великих автобусах.

Сподіваюсь, наступного року (коли, зі слів організаторів, цей фестиваль буде тривати вже не два, а три дні) людей буде більше, горілки менше, а патріотичний настрій залишиться на тому ж рівні.

Підводячи підсумки, зазначу, що фестиваль пройшов досить вдало та в жвавому активному ритмі. Відпочивати та сумувати не доводилося, адже по закінченню одного дійства відразу ж починалося інше, а інколи приходилося розриватися між двома чи трьома подіями одночасно. В будь якому випадку, українська культура іде в маси, а державна мова стає все популярнішою. Є привід для національного оптимізму!

Тетяна Гонченко

 

P.S. Проте більше за всіх задоволення від літературно-музичного андеграундового фестивалю одержали гуляйпільські дівчата, що ходили в намети численних гостей свята. «Ось це народжуваність підвищиться!» - потирав руки чиновник з місцевої мерії.

173


comments powered by Disqus