Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Общество


Про людей, що чекають на справедливість

24.12.2015 17:37:56

І вони ще будуть казати, наче розуміють і вітають новий для України закон, який на відеоплівку дозволяє сьогодні фіксувати будь­-які процеси, причому, навіть без доз­волу суддів?!

Надії помирають першими

Наша правозахисницька юридично-­журналістська акція «Право на право» ще не добігає свого кінця, а уже можна робити перші невтішні висновки. І чи не найприкріший поміж них – сьогодні в становищі найбільш незахищених від зневажання їхніх інтересів та прав опинилися люди похилого віку.

– У нас не було ні дитинства, ні молодості, бо разом зі старшими спершу страждали, а потім відбудовували країну, – каже Людмила Горобець, яка має статус дитини війни, – а зараз у нас відібрали і спокійну старість. Останнє, на що ще сподівалися…

Мова ось про що: у 2010 р. Людмилі Володимирівні згідно Закону «Про соціальний захист дітей війни» виплачували на 30% від розміру мінімальної підвищену пенсію. Однак у 2011­му припинили. Жінка кинулася у Пенсійний фонд АНД району. А там лише розвели руками. Оскільки це Кабмін – тоді ще пана Азарова – домігся дозволу «норми і положення ст.6 Закону по захист дітей війни застосовувати… виходячи з наявного фінансового ресурсу Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України».

І якщо грошей там і там катма, то не нараховувати зовсім доплат. Але що найбільше вразило Людмилу Горобець, в минулому далеко не рядову працівницю – Конституційний суд визнав це рішення таким, що не суперечить нашій Конституції.

Це з одного боку. А з іншого – у Людмили Горобець вистачило правових знань, щоб нагадати: якщо ст. 3 Конституції України людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість та безпеку визнає найвищою соціальною цінністю, то ст. 22 попереджає, що конституційні права та надані законами соціальні гарантії не можуть бути скасовані ніякими постановами та рішеннями ніяких і найвищих інстанцій.

І при прийнятті нових законів та внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих гарантій. Тим паче, що вітчизняне законодавство про пенсійне забезпечення забороняє погіршувати матеріальне становище пенсіонерів.

– А вийшло так, – не вгавала Людмила Горобець, – що Постанова Кабміну раптом набула вищої юридичної ваги і сили, ніж вимоги Конституції та законів України?!

Незабаром пенсіонерці довелося ще й нагадувати і найвищим не лише вдома, а і в Києві посадовцям ст. 124 Конституції, котра проголошує що судові рішення, які ухвалюються судами іменем України, обов’язкові до виконання на всій території України. Справа у тім, що жінка звернулася з позовом до АНД райсуду, і той зобов’язав Пенсійний фонд нараховувати та виплачувати їй 30­процентну доплату. На що шановний фонд аж нервово навіть відреагував відпискою: якого біса жінка надоїдає, якщо їй уже не раз тлумачили про урядову Постанову № 745 від 6 липня 2011 р , а грошей на невгамовних пенсіонерів як не вистачало в державі у 2011­му, так не знай­шлося і в 2012, 2013…

І при чім тут Пенсійний фонд, якщо доплати мають здійснюватися не за рахунок Фонду, а з Державного бюджету! Себто це держава безсоромно знущається над найстаршим нині в Україні поколінням, не вважаючи його за людей, котрі заслужили достойної і забезпеченої старості.

І чимдалі цей печальний та ганебний вис­новок не те що не спростовувався, а ще більше підтверджувався. Спочатку у 2013 році про зухвальство уряду на чолі з Миколою Азаровим дізналися в Євросоюзі, і Європейський суд з прав людини виніс ухвалу, а саме: урізання пенсій та соціальних виплат на підставах Постанови КМУ №745, а також Законів про Державні бюджети 2011­2013 років є протиправними.

А на початку 2014­го проговорилося необачно Міністерство соціальної політики. Відповідаючи на запит Л. Горобець, воно порадувало її тим, що законом про Держбюджет на 2014­й «на виплату надбавок і підвищень до пенсій, у тому числі дітям війни, спрямовано 65,3 мільярда грн.». Оскільки жінка ще й допитувалася, коли стосовно неї виконають же і рішення суду, «на яке досі не реагують», то Міністерство докинуло, що «в Законі про Держбюджет на 2014 рік передбачені кошти і на забезпечення виконання рішень судів у сумі 76,9 млн грн.».

Але чи хто­небудь і де­небудь діждався у нас обіцяних доплат? В тому числі і тих, виплачувати які зобов’язали суди! Людмила Горобець не діждалася. І тепер заодно хотіла б знати, а куди ж поділися наче виділені кошти у 2014­му та чи виділялися і у 2015­му?

Так от, поки триває акція газети «Лица» з правового захисту інтересів своїх читачів, Людмила Володимирівна разом з такими ж потерпілими, як і вона, дітьми війни, котрі хутко об’єдналися в ініціативну групу, зібрали уже більше 670­ти підписів під Пос­ланням Президенту і очільникам Кабміну та ВР: «Невже ні уряду, ні Президенту та депутатам не соромно від того, що не можуть знайти коштів на 30-­відсоткові збільшення пенсій дітям війни та здійснити нарешті перерахунок злиденних пенсій усім пенсіонерам і таким чином припинити геноцид проти пристарілого покоління українців»? Як коментує Людмила Горобець, «останні надії і сподівання її однолітків сьогодні помирають першими».

«Закритий суд» адвокатів

Торік у березні, в темну уже пору доби, по крайній лівій смузі двосторонньої вул. Іларіонівській рухався автомобіль Mitsubishi, за кермом якого перебував його власник Сергій Овчаренко. При здійсненні повороту вліво на вул. Ладозьку його наздогнав та спробував обігнати мотоцикл «Kawasaki», на якому на смугу зустрічного руху виїхав Ігор Хотюн. Сталося зіткнення. На щастя, з людей ніхто надмірних травм не зазнав.

Та автомобіль дістав ушкоджень, на усунення яких, як порахував експерт страхової компанії ПрАТ «УПСК», знадобиться 40 тисяч 612 гривень 78 копійок. Інспектори ДАІ склали протокол. І схему транспортної пригоди, на якій чітко видно, що зіткнення сталося з вини мотоцикліста. Отже…

Але у Самарькому райсуді ось уже кілька місяців слухається і ніяк не дослухається цивільна справа № 206/5271/14­ц. За позовом Овчаренка до Хотюна – про стягнення з останнього як страхового відшкодування, так і інших збитків, заподіяних внаслідок ДТП. Оскільки Хотюн ні в яку не погоджується, що винен. Затягується ж провадження через те, що тепер наче сумніви виникають. Стосовно… обставин ДТП. З яких причин?

Пояснення вносить скарга, яку мусив подавати до Кваліфікаційно­дисциплінарної комісії адвокатури області О. Овчаренко – батько потерпілого Сергія. Скарга «Про порушення адвокатом Ігоря Хотюна Володимиром Солов’єм Присяги та Правил адвокатської етики».

– Так, я не учасник судового процесу, – говорить Олександр Овчаренко, – одначе, спостерігаючи за його перебігом ще з серпня минулого року, пересвідчився, що адвокат навмисно і свідомо нав’язує суду свої версії щодо того, що сталося. Приміром, змінює місце розташування на проїжджих частинах вулиці транспортних засобів в момент їх зіткнення – ясна річ, що на користь свого клієнта.

Що ж, давайте послухаємо бодай кілька фрагментів аудіозапису судових засідань. Ось адвокат Соловей заявляє суду, наче той має неодмінно врахувати, що за лічені метри і секунди до зіткнення мотоцикл Хотюна рухався зі швидкістю не більше 60 км на годину. Але ж Протокол і схема ДТП, завірені автоінспекцією, свідчать, що мотоцикл до зіткнення подолав відстань у 600 м за той же час, за який автомобіль Овчаренка 400­та. Це з одного боку.

А з іншого, за показами відеореєстратора, яким обладнано автомобіль, він рухався 48 км/год. Тоді, коли мотоцикл – 72­ва. Або і зовсім «уперта» позиція адвоката, пов’язана з тим, що разом з ним і суд повинен забути, ніби Ігор Хотюн на своєму мотоциклі виїхав на зус­трічну смугу, щоб здійснити обгін. Не було цього, і квит!

А щоб схему ДТП суд остаточно відкинув як доказову, адвокат Соловей звідкись видобув надумані, точніше, свої дані про інтервал у часі та дистанцію між автомобілістом і мотоциклістом в ситуації, яка призвела до ДТП. І цим самим «спростував» висновок експертів, що водій мотоцикла не обрав як безпечної відстані від автомобіля, так і безпечної швидкості на перехресті доріг.

Запитаєте, а нащо з цих та інших «вигадок» адвоката обурюватися, якщо є висновки автоінспекції і 2­х судових експертиз 2­х різних НДІ, Дніпропетровського та Харківського? Вони вину Ігоря Хотюна підтверд­жують сповна. Все це так, але не зовсім і так: адвокат, на переконання О. Овчаренка, навмисне заплутує суд, стримує його.

Наполягаючи на своїх трактуваннях обставин і наслідків ДТП, на власний лад тлумачить і Правила дорожнього руху. Аби довести, наче і Сергій Овчаренко їх порушував. А робиться все це задля однієї і очевидної мети – порятувати мотоцикліста від відшкодування завданих ним збитків.

– І ради цього адвокат, – не сумнівається О. Овчаренко, – відверто порушує ст. 43 Правил адвокатської етики, оскільки свідомо посилається в суді на завідомо неправдиві і викривленні обставини ДТП і формує та подає суду докази, які явно не відповідають дійсності.

Отож, як це розуміти й розцінювати, якщо ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зобов’язує захисників підсудних чи позивачів дотримуватися Присяги адвоката та Правил адвокатської етики? Присяга, в свою чергу, відповідно ст. 11 все того ж закону про адвокатуру, зобов’язує дотримуватися принципів верховенства права, законності і незалежності, чесно й сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції і Законів України.

Нарешті ст. 43 Правил адвокатської етики, на яку посилається батько потерпілого Сергія Овчаренка, під час судових розглядів, поміж іншого, від адвокатів вимагає і дотримання процесуального законодавства та законодавства про судоустрій і статус суддів, воднораз категорично забороняє робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи, подавати завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь у їх формуванні, посилатися на завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини

І ви тепер скажете, що Овчаренко-­старший був не правий, коли подавав скаргу на В. Солов’я? Навіть якщо просто у нього виникли претензії до опонента свого сина, має повне право заявити про них та домагатися реакції. Знаєте, а ми б і не взялися однозначно твердити, що він поцілив у самісіньке око, а залишили б це фахівцям, тим же, до речі, членам Кваліфікаційно­дисцип­лінарної комісії адвокатури області. Якби не події, які далі сталися. Овчаренко просив здійснити перевірку наведених у скарзі відомостей.

– Натомість Комісія не адвоката заходилася «пробирати», а мене, скаржника, – каже Овчаренко­старший. – От хто я такий, що посмів «права качати» – замахнувся на їхнього колегу, піддав сумніву етичні норми його участі у цивільній справі? Не лізь зі своїм статутом у наш монастир, і баста!

Якщо хочете, то «обижений» Соловей зі свого боку напав на Овчаренка-­батька, наче він «неправомірно заволодів аудіозаписом судового засідання та неправомірно використовує цю конфіденційну інформацію». Не інакше, як розголошує таємницю на рівні державної чи й військової…

І вони ще будуть казати, наче розуміють і вітають новий для України закон, який на відеоплівку дозволяє сьогодні фіксувати будь­-які процеси, причому, навіть без доз­волу суддів?! А цей Закон набрав чинності ще у березні цього року. А ще як думаєте, дадуть чи ні і у Дніпропетровську дорогу проекту «Відкритий суд», котрий, уклавши договір з Верховним Судом України, його ініціатори намагаються зараз поширити на всю країну? А мета проекту – «створення стандартів професії правників і незалежності судочинства шляхом фіксування на відео розгляду справ у судах та розміщення цих записів у досьє на спеціальному сайті в Інтернеті, щоб їх міг переглянути кожен не лише зацікавлений, але і бажаючий».

До речі, якраз у дні, коли дисциплінарна палата адвокатів розглядала скаргу Олександра Овчаренка, у Дніпропетровську і відбувалася презентація проекту «Відкритий суд». Це велика надія здійсниться і величезний прорив станеться, якщо усі судові слухання переглядати можна буде нам з вами, люди доб­рі. 

Без права на зарплату

Це історія, яка обернула в потерпілі електрика, монтажника, зварника і т. д. – на всі руки мастака, коротше – Вадима Крохмаля. У січні 2013 р. він влаштувався у ТОВ «Газосантехмонтаж» – юридична адреса у Дніпропетровську: вул. Б. Хмельницького, 16, фактична: вул. Плеханова, 18­Б. І працює, треба вважати, до цього часу, оскільки заяви на звільнення не подавав. Правда, з середини вересня цього, 2015 р., Вадим Анатолійович змушений бігати по судах, прокуратурах та інших інстанціях, аби доводити, що дійсно не звільнявся.

А заробітної плати однак не одержує… ще з травня 2013­го. Отож домагається, аби її йому нарахували і виплатили.

– Так, останні мало не два роки, – розповідає, – мене кілька разів відправляли у відпустки без утримання. Але раз­у­раз терміново відкликали назад. «Газосантехмонтаж» підрядився монтувати електрообладнання і електромережі у багатоквартирному будинку, який зводився на вулиці Мандриківській, 51­М, і цим я мав займатися, як тільки кожен, хто придбав собі помешкання у тому будинку, подавав заявку. Отож працювати приходилося в авральному порядку, бо власники квартир з нетерпінням чекали оплаченої ними житлової площі.

Мені ж тільки ТОВ не платило і не платило, лише просило чекати і терпіти. Обіцянками годувало, що якщо не завтра, то післязавтра гроші отримаю…

А буквально три місяці тому – відома точна дата: 16 вересня, – Вадим Анатолійович випадково дізнається, що він звільнений з товариства… ще у травні 2013 року. Уявляєте, яке потрясіння пережив? Такого, каже, і ворогу не побажає. Більше ніж два роки «робив я, виходить, задарма». А дізнав­ся тоді, як луснуло терпіння, і він подав заяву роботодавцям – на ім’я директора ТОВ Миколи Кравцова: «Прошу пояснити, з якої підстави мені не платять заробітної плати, отож і виплатити мені заборговану заробітну платню з червня 2013 р. і по теперішній час».

На що і відповідь отримав. Яка ще більше ошелешила, мало не в інфаркт кинула: «…Між Товариством «Газосантехмонтаж» та гр. Крохмаль В. А. трудового договору укладено не було». Тобто про яку зарплату ти, шановний, говориш?

Як гр. Крохмаль не втратив свідомості, дізнавшись про це лише у вересні ц.р., він до цих пір сам дивується.

– Це ж бо все одно, що я, як той раб, віс­люк чи й віл, за кожним викликом спішив на будинок по Мандриківській, а мені платити і не збиралися. Ще й здоров’я своє угробив…

Вадиму Анатолійовичу ніби щось підказувало, що неприємності можуть звалитися на нього. І він у власників квартир, де монтував подачу електроенергії, на всякий випадок підписував копії Актів виконаних ним робіт. Набралося цих Актів 34­ри – кожен стверджує про те, що тому чи іншому замовнику здав обсяг виконаних робіт на суми від 3 до 5 тисяч грн.

Нічого не залишалося, як апелювати до правоохоронців. Забігаючи наперед, скажемо: і вони б без проблем та швидко «поставили б усе і всіх на свої місця» – перш за все ТОВ «Газосантехмонтаж» і його керівників. Але при одній суттєвій умові: коли б сумлінно і законопослушно виконували свої посадові обов’язки.

А прокурор Індустріального району О. Лисенко пояснив Вадиму Крохмалю наступне:

«Повідомляю, за фактом невиплати Вам заробітної плати посадовими особами ТОВ «Газосантехмонтаж»… слідчим відділом Індустріального РВ ГУ МВС в області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040660002235.

Вами до матеріалів кримінального провадження долучено Акти виконаних робіт, за якими, згідно Ваших пояснень, ТОВ заборгувало Вам мінімум 30 тисяч гривень заробітної плати. Акти не відповідають нормам офіційних документів, тому не можуть бути залучені як докази. Як наслідок – винесено постанову про закриття кримінального провадження».

– Але ж я і не наполягав, що мої Акти уже готові звинувачення, – не знаходив собі місця Крохмаль. – Та в них у всіх є підписи власників квартир, у яких я виконував роботи – для міліцейських слідчих свідки явного злочину. Невже це не ясно?

Зрозумівши, що від міліцейських та прокурорських чинів користі, як кіт наплакав, Вадим Крохмаль звернувся до суду. І суд постанову міліцейського слідчого про закриття справи скасував та повернув її «для продовження слідства».

Обізвався прокурор району: «З метою забезпечення розумних строків слідства та встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення і прийняття законного рішення слідчому відділу РВ МВС надано письмові вказівки. На даний час слідство триває, проводяться пошукові дії, спрямовані на всебічне, повне і об’єктивне дослідження вчиненого злочину».

Ура! Крига скресла? Єдине не пояснив, виявилося, пан прокурор – у яких межах визначає він розумні терміни для слідства? Бо минуло уже чотири місяці від того дня, як порадував Крохмаля – а крига не скресла, стоїть на місці, як укопана. У Крохмаля не те що терпіння уривається. У нього запас часу вичерпався. Живе разом з матір’ю на її пенсію, розповідає: їм один раз на день, ліків ніяких не купляю. І як не вірити йому, якщо у нашу приймальню з лівого берега на правий Вадим Анатолійович не приїхав, а прийшов пішки. Їздити йому сьогодні немає за що…

Як же йому допомогти? Знайшли таке рішення: навіщо чекати на висновки слідчих міліції – треба самому чоловіку позиватися в суд. Викликати туди усіх свідків і вимагати дії «Газосантехмонтажу» щодо припинення трудових відносин визнати незаконними і таким чином зобов’язати виплатити заробітну плату «з травня 2013 р. і по цей час».

Як гадаєте, є у В. Крохмаля шанс виграти справу? Безперечно! Якщо, звісна річ, суд наш правосудний і справедливий. Так що будемо чекати. Але при цій нагоді не можемо не сказати і про міліцейських та прокурорських чинів – тих тепер, що в міських і обласних інстанціях. Якщо й вони відповідають тим посадам, які обіймають, то – теж як гадаєте – порушать чи ні не лише дисцип­лінарні, а і кримінальні справи за фактами бездіяльності своїх підлеглих в Індустріальному районі?

Микола Омеляненко

Правозахисна приймальня газети «Лица» чекає на тих, хто зазнає всіляких утисків, переслідувань та кривд, потерпає від бездіяльності чи й знущань судів, органів правопорядку та органів влади. Прий­мальня працює на вул. Ленінградській, 57, кімн. 10 щовівторка і щочетверга, з 12:00 до 16:00. Тел.: 788­-91­-70.

2470

Всё по теме: Право на право
Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
Загрузка...

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.