Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Общество


Підробка громадської власності, або Як загарбники землі у Апостолівському районі селянський народ «розвели»

21.03.2016 15:37:50

На прикладі Апостолівського району, який першим на Дніпропетровщині «децентралізувався», вийшло те, що вийшло: його розгромлено до цурки – розпоряджатися землями «загального користування» стало «підробне» КП «Апостоловеагрокомплекс».

В серпні 2010 р. – в пору викінчення літа і «у відповідності до програми Президента про сільськогосподарську кооперацію» – у селі Володимирівка Апостолівського району Тетяна Вабіщевич, Валентина Невдах і Ольга Плевако на свій страх і ризик заснували СОК – сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Первоцвіт». Який би «допоміг зняти усі проблеми з зайнятості тутешнього населення та заготівлі і здачі ним молочної продукції». І відразу треба сказати, що жінкам довелося витримати нелегкі випробування і пройти перешкоди, не усі з яких вони спочатку навіть мог­ли передбачити. Одначе врешті­-решт кооператив звівся на ноги та став взірцем для інших не лише в масштабах району, а і усієї області.

– Тільки однієї мети, скільки за неї не билися і не воювали, – сумно зітхає Тетяна Вабіщевич, яку обрали головою «Первоцвіту», – домогтися не змогли. Уперлися в стіну, котру нам не дали здолати. Ні пробити, ні перестрибнути…

Хоч здавалося спершу, докидає Тетяна Віталіївна, що вволити нашу, як дехто потім глузував, «забаганку» не становило трудів. Не лише досить було короткого розчерку пера – все ніби за логікою і справедливістю схилялося на користь людей. Адже про що мова, дізнаємося зі стислого і дійсно нічим не надмірного клопотання, яке кооператив негайно – тоді ж, у 2010 – подав на ім’я чинного на той час голови РДА Леоніда Чорнила. Читаємо:

«Просимо в межах Володимирської сільради надати в оренду земельну ділянку площею 530 га для використання її за призначенням для сінокосіння та випасання худоби». Що не зрозуміло чи занадто? Особливо врахову­ючи, що селяни тут, «між селами Володимирівка і Шевченко як здавна, так і тепер продовжували пасти корів та косити сіно на землях, які лежать єдиним масивом і на правах спільної власності належать громаді».

Але чекали кооператори місяць, чекали два і три – з РДА ні гу­гу. Подумали, що їхній лист не дійшов. Тому послали другий. На цей раз з повідомленням. Яке підтвердило: дійшов! Однак результат був той же – мовчання у відповідь. Тоді селяни відрядили в район посланця. Все з тим же. Чим одних там дуже роздратували, інших же і розгнівили. «Нам би ваші клопоти!» – пролунало сердито. Багато захотіли. А головне – швидко. Чекайте!

Зате у квітні 2012­го у Володимирівці раптом дізнаються: підписано рішення, за яким бажані для людей 530 га сінокосів та пасовищ – тю­тю. Себто дісталися іншим. Громадській організації з назвою, яка має викликати у селян мало не тремтіння – «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС «Добробут». І що «цікаво»: 10 квітня «Добробут» подає своє клопотання, а 18, будь ласка, – як на блюдечку з голубою каймою. «Першоцвіт» зі своїми претензіями тепер нехай летить звідси під три чорти вибриком, мов завернута геть череда корів. От сюрприз так сюрприз.

А «сюрприз» в першу чергу у даному випадку полягає у тому, що якщо ви побажаєте знайти «Доб­робут» у реєстрі ГО ветеранів чи інвалідів, спроба виявиться марною. Подібне формування ніде не числиться. Та навіщо далеко ходити? Давайте пошукаємо його в Апостоловому.

На жаль, тепер спізнимося – значилося тут, та вибуло. У Кривий Ріг. Там не уникнути знову осічки. Бо не затрималося, перебралося в обласний центр. Де прописалося за адресою приватної житлової квартири, мешканці якої не знали ні про який «Добробут». Наразі ж – взагалі на вулиці Рогнідинській у Києві прописалося... Нерозумна погоня за «Добробутом» ветеранів і інвалідів ще і з тих виявилася міркувань, що не на милицях останні переміщуються, не на палиці й спираються – на крутих джипах їздять. Лови віт­ра в полі!

Ви уже зрозуміли, що про «птахів великих польотів» річ іде? А налетіли вони на сільради, якщо хочете знати, зграєю. У сусідній Мар’янській сільраді Апостолівського району трохи інший був у громади намір, як також розпорядитися землями «загального користування», та фінал аналогічний – вийшло не так, як люди хотіли.

У тому ж таки квітні 2012, як написав у своєму запиті депутат райради В. Морокко:

«В результаті хитрих викрутасів землевпорядника Лепехи «нічия» ділянка стала перебувати ніби за межами села, і колишньому голові РДА Чорнилу вдалося протиснути рішення про надання дозволу передачі території невідомому для сільчан ТОВ «Фактор Д». Районній адміністрації доручено виступити навіть замовником техдокументації землекористування. Громада села вважає, що це рейдерське захоплення земельної ділянки, яка належить селянам».

Або доповідна «Про неправомірність дій голови Апостолівської РДА Л.О.Чорнила при вирішенні деяких земельних питань» – підготовлена, до речі, відділом захисту інтересів громадян і держави Ген­прокуратури України. З неї ми дізнаємося, що вилучення з постійного користування ДП «Токівський гранітний кар’єр» на користь фірми «Рант’є» земельної ділянки Криворізькою прокуратурою чітко визнано незаконним, таким, що суперечить вимогам Земельного кодексу, а тому підлягає скасуванню.

Не виконання ж головою РДА протесту призвело до заборгованості підприємством перед бюджетом більше, ніж 1,1 млн грн., та несплати за землю 910 тис. грн. Крім того, своїм робітникам кар’єр не зміг заплатити 130 тисяч заробітної плати, а звільненим центр зайнятості мусив виплатити понад 100 тис матеріальної допомоги по безробіттю. Чи варте цих і інших витрат та втрат шахрайське розпорядження? Воно спонукає думати, що без веління зверху чи й неправомірної «винагороди» голова РДА нізащо не посмів би на таке зухвальство».

Ось тільки на той момент ще мало хто в районі знав справжні масштаби земельної афери, яка тим часом сягала тут свого підпільного апогею. Запахло смаленим лише коли з сільських рад почали надходити дивні повідомлення про загарбання у них в першу чергу пасовищ та сінокосів, також інших земель невідомими місцевому люду чужаками­прибульцями. Скажімо, на території Вільненської сільської ради відразу й зненацька дев’ять ділянок опинилося у постійному користуванні будь­кого, тільки не селян.

Потім тутешній сільський голова О. Гаврюк уточняв:

«10,81 га ріллі там, де раніше була тваринницька ферма, 4,4 га ріллі посеред масиву, який розпайовано і паї їх власниками передано в оренду фермеру Закордонцю, 4,81 га пасовищ біля колишнього літнього табору худоби, 4,4 га розпайованої ріллі, власники якої не заповіли її у спадщину, 5,1 га земель запасу, що в останні роки ніким не оброб­лялися…» – і так далі, і тому подібне.

Разом більше 56 гектарів. Мало чи багато, можна сперечатися, але все це землі, які або можна обробляти, або селяни вважали своїми для спільних потреб.

В сусідніх же сільрадах «підбирали» і ніби як покинуті чи забуті. Як от у Великокостромській дві ділянки площею 16,86 та 19,3 га, на яких вирощували «с­г культури невстановлені особи». Але «невстановлені» і одержали Державні акти на постійне ними користування. Чи «по Кам’янській сільській раді 364,3 га багаторічних насаджень» не залишилися також не поміченими «невстановленими особами». Аналогічним чином пропало дві ділянки на околицях Ниви Трудової – 25,5 га ріллі, яка випала з обробітку, і 23 га в минулому багаторічних насаджень. У межах Токівської сільської ради люди ще пасли свою худобу на тих 26,2 га, на яких випасали здавна, але не знаючи уже, що на них теж знайшлися «невстановлені особи». Нарешті довкола районного центру «сталося не інакше, як викрадення семи ділянок пасовищ та сінокосів загальною площею майже 168 гектарів»…

Здавалося, скандалу, і великого, не уникнути. Гніву людей, обурення і протестів тим паче. Але нічого схожого не сталося. І не тому, що єдиний кооператив «Первоцвіт» не вгавав і не здавався. Як можна було, запитували тут сільські люди, котрі звикли до порядності і справедливості, нам, місцевим жителям, не дати, а комусь сторонньому – аж бігом? Та «Первоцвіт» ніби як заспокоїли.

Повідомили, що у районі створено КП – комунальне підприємство – спільної власності територіальних громад, котре дістало назву «Апостоловеагрокомплекс». Рішенням РДА від 06.11.2012 воно отримало «в постійне користування для ведення товарного с­г виробництва в тому числі і 530 га сінокосів та пасовищ біля Володимирівки».

Ви вслухайтеся чи вчитайтеся: підприємство засноване тутешніми територіальними громадами. Отож і Володимирівською теж. І «Первоцвіт» подає запит голові (на той час) Апостолівської районної ради А.Савченку: як 44 сесія 5­го скликання райради узаконила КП спільної власності громад, якщо у Володимирівської ніхто згоди не питав?

Ще один «сюрприз» що застав зненацька усіх до одного тутешніх на той час «вождів». Так, існує за № 401­44/У рішення районної ради про створення КП спільної власності територіальних громад. Але щоб воно обговорювалося, виносилося на сесію і приймалося більшістю голосів – цього не пригадують, хоч ти їх убий, кожен порізно і всі разом депутати. А щоб рішення готувалося у комісіях, земельній чи з підприємницької діяльності в першу чергу, так цього теж, за свідченнями членів названих комісій, не було точно. Зазирніть у протоколи їхніх засідань – не знайдете не те що згадки, а й натяку на подібне. Підробка?

Тобто навіч діяння, за яке Кримінальний кодекс передбачає покарання на повну котушку. Що, схоже, «обидило» перш за все пана Сергія Литвиненка.

Не позичаючи очей у Сірка, Сергій Михайлович подає Службову доповідну на ім’я на той час голови РДА Андрія Савченка. Якою доводить до відому, що: 

«28.05.2014 р. рішенням райради за №315­47/У1 керівником КП спільної власності громад нашого району призначено Литвиненка С.М. та підписано з ним контракт, тобто мене і зі мною» – то які можуть бути сумніви?

Далі пан Литвиненко чи то невимушено або не­обачно, чи від переконання, що за подібну оборудку нині ніякої кари не може бути, сумлінно викладає «для теперішніх своїх» усі підспудні таємниці «районного двору». Пояснює три речі. Перша: «Фактора» з «Рент’є» та «Добробутом» в купі немає тут уже й близько. Вони своє діло зробили – заснували КП спільної власності… громад. Самі, виходить, знали, але гризот совісті не відчували, що розпоряджалися чужою власністю – тому зникли, немов їх язиками злизали корови членів кооперативу «Первоцвіт».

Друге: та і який резон навздогін їм тепер кулаками махати, якщо ще 07.12.2012 р. одним махом було підписано 25 Розпоряджень голови РДА «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування КП (комунальному підприємству) спільної власності територіальних громад». Ви зрозуміли? 25 розпоряджень – значить, в один день КП отримало 25­ть земельних ділянок, які наче «валялися» тут нікому не потрібними і не витребуваними, а тому… вчасно, заздалегідь і з умислом були заграбастані «хвацькими структурами».

Бо третє, що стало явним у вирі пристрастей, котрі завирували в районі, так це прізвище нардепа України, який «стояв і стоїть за цим нахабством». Ні, його прізвище ніхто не називав і вголос та письмово не сміє називати до цих пір, та «замовчується» так, що тільки недолугий не здатен зрозуміти, про кого річ.

З іншого таким чином дають зрозуміти, наче в сучасних реаліях «витівку» треба сприймати як неминучу, таку, яку ні упередити, ні зупинити «нікому не до снаги було». Як ти вибігатимеш навперейми злодійству, якщо чиниться на державному рівні державними мужами­падлюками? Уявіть собі, неправедні Розпорядження голови РДА насправді підписав не голова і не його перший заступник навіть, а ніким не уповноважений просто заступник Г. Денисенко.

Але коли не комусь, а саме йому доручили відповісти на запит голови СОКу «Первоцвіт» Тетяни Вибіщевич, як скоїлося таке, Денисенко написав жінці, ніби і для нього це несподіванка. Дізнався ніби і він «з інформації районного відділу Держземагенства, що Розпорядженням №610­р­12 двома ділянками передано та видано Державні акти на право постійного користування 530 га пасовищ і сінокосів комунальному підприємству «Апостоловеагрокомплекс».

Тобто і він згоден, що неподобство це. І він покладає надії, що злочин буде розкрито, оскільки «до РДА надійшов запит з райвідділу МВС про вилучення матеріалів для досудового слідства». Отож селянам нічого не залишається, як сподіватися на краще. Дивись, колись зоглянуться і над ними!

Тільки у цих словах пана Денисенка був той підтекст, що це дурні лише надіями багатіють. На відміну від тих, хто уподобав зовсім інші методи.

Тому в Апостоловому й знайшлися ділки, у котрих спершу вистачило совісті і розуму «завбачливо» прихопити чи не всі пасовища та сінокоси. А потім перелицюватися 1 тисячу 115 гектарів ніби у «легальне» КП спільної власності громад.

Бо чого боятися, якщо «законодавчими актами щодо розпорядження землями на місцях рішення про їх передачу у постійну власність приймаються державними адміністраціями районів» – як написали жінкам молочарського кооперативу «Первоцвіт» з Верхов­ної Ради, куди вони поскаржилися у першу чергу.

Згодом аналогічне повідомили і з Адміністрації Президента та Генеральної прокуратури, потім з ОДА і обласної прокуратури – звідусіль, де кооператори шукали захисту.

Звідусіль і «зазначали», що «до нашої компетенції не входять повноваження розгляду заяв і запитів стосовно протиправних як на Вашу думку діянь голови РДА в Апостолівському районі». Отакої! А хто ж у державі стереже її і народу інтереси? То далі: «Правосуддя здійснюється винятково судами, делегування функцій яких чи привласнення іншими органами і посадовими особами не допускаються».

Чи не ясно, коротше, шановні селяни, що не ви всьому голова, а куми королю та свати міністрам голови РДА і районних рад, тим паче обрані вами ніби як народні депутати і тому подібна нікчемна підлота та гидь, як фарисеїв такого пошибу ще в радянські часи називав письменник Григір Тютюнник.

О, як засичать зараз, прочитавши це і упізнавши себе, чи не всі наділені найвищими рангами держслужбовці у сільських районах! Правди ще бояться вони, особ­ливо страшної. А іншої у нас уже і не зосталося. Тим паче у даному випадку. Адже шахрайські оборудки спершу з «Факторами», «Добробутами» і «Рент’є», а потім і з липовим КП спільної власності громад, наперекір та на зло яким його і уткнули – це тільки «первоцвіт» для привласнення землі, щоб згодом знімати з ошуканих селян якщо не шкіри, то останні свитини.

Вам не уявити навіть і не передбачити, яка нахабна «логічна» розв’язка земельному «дерибану» вготована в Апостоловому! Уже не приходиться сумніватися, що усі пасовища та сіножаті тут потрапили у нездолану пастку новітніх великих комбінаторів. Бо знайти «кінці» шахрайської комбінації і завернути все назад уже зараз майже не можливо. Принаймні, на це і розраховують негідники, загодя продумано та винахідливо вибудовувавши свою аферу. В тому сенсі, що наразі Апостолівського району як такого фактично не існує. Він канув у Лету – у вир так званої децентралізації.

Гадаєте, випадково тут першими в Україні з усіх сільрад «добровільно» сотворили чотири об’єднані територіальні громади? Зі своїми бюджетами і правами на самостійність. У районному бюджету нині потреба відпала, а відтак і районна рада наразі тут, як п’яте колесо до селянського возу. Та що райрада – і райадміністрація опинилися у «цікавому становищі». Адже укрупнені громади утворили свої фінуправління і управління розвитку територій, соціального забезпечення. Навіть культурою та спортом у межах своїх володінь розпоряджаються самотужки. РДА ж зі своїми аналогічними структурами «поза грою»…

Так що питати за все те, що було накоєно в районі раніше, уже ні з кого. Від донедавна районних «вождів»-­розбійників якраз прочахають сліди. А ось КП спільної власності громад «Апостловеагрокомплекс» живе й здорове! І хто посміє заднім числом копатися, звідки воно тут таке вредне взялося? Тим паче ким придумане? Лови вітер у полі, якщо і сільські ради, які ніби й засновували КП, нині теж наказали довго жити.

Для цього чи ні нинішні реформатори в Україні замислювали децентралізацію, достеменно не звісно. Але на прикладі Апостолівського району, який першим на Дніпропетровщині «децентралізувався» повністю, вийшло те, що вийшло: його розгромлено до цурки, все одно, що разом з осередками на зразок кооперативу «Первоцвіт» перетворено на бендерівську контору «Роги і копита». А ті ж, хто знищував і розтягував район, залишилися «плавати» зверху. Не потопаючі!

Микола Ясень

2226

Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
comments powered by Disqus

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.