Велика кров, за яку треба відповідати

17 жовтня 2007 о 08:20 - 2569

Avataradmin


Вибух на Мандриківській, 127 не тільки вбив людей і позбавив мешканців будинку житла і майна. Вибухова хвиля не лише призвела до руйнувань навколишніх будинків. Луна від дніпропетровського вибуху розкотилася всією Україною, здетонувавши хвилі співчуття постраждалим, обурення і подиву, побоювань повторення того, що сталося у Дніпропетровську, в інших містах України.

Не станемо повторювати те, що відомо всій Україні, що оперативно передається радіостанціями і телеканалами. Звернемо увагу на те загальне, що проявилося у перебігу останніх днів і стосується катастрофи, якої наше місто і країна ще не знали, і на те, що ховається за щоденним потоком вістей з місця події.

Підкреслимо, що постраждалих від вибуху не кинули напри­зволяще. Для компенсації їхніх втрат керівництвом держави, обласної ради і адміністрації, міста виділені загалом 103 мільйони гривень. І, як заявив на останньому у понеділок брифінгу голова державної комісії з ліквідації наслідків вибуху, перший віце-прем'єр Андрій Клюєв, якщо цих грошей не вистачить, потрібні суми будуть знайдені.

16 жовтня оголошене днем національної жалоби за жертвами вибуху. Президент Ющенко доручив Генеральній прокуратурі України взяти участь у розслідуванні обставин, що призвели до трагедії, і встановленні винуватців. Прем'єр-міністром виданий припис перевірити всі газорозподільні пункти і мережі в Україні.

 

Першими інформацію про вибух – через п'ять хвилин після того, як він стався – рознесли учасники міського інтернет-форуму. Вже за півгодини, коли було усвідомлено, що сталася трагедія, форумчани стали радитись, як допомогти постраждалим. Люди пакували теплі речі, одяг, білизну, те, чого могли потребувати ті, хто опинився під холодним дощем напіводягненим і у домашніх капцях. І щойно стало відомо, що штаб для допомоги потерпілим знаходиться у школі № 76, першими повезли туди все, чим могли допомогти. Після оголошення інформації про штаб по телебаченню, вже з усьо­го міста люди везли одяг, білизну, взуття, предмети гігієни, їжу і іграшки для дітей. Саме у привезені людьми речі одразу були одягнені ті, хто одягу потребував. І стало зрозумілим, що ми, дніпропетровці, не юрба одинаків, не купа жлобів, хата котрих з краю, ми – громада, готова об'єднатися перед бідою, допомогти і підтримати у нещасті тих, хто потерпає.

 

Рятувальні роботи після вибуху були розпочаті оперативно. Попри бадьорі заяви рятувальників і особисто міністра з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича, котрий також оперативно прибув до Дніпропетровська, слід зазначити, що технічний парк рятувальників залишає бажати кращого. Дніпропетровське управління МНС не володіє підйомними кранами, здатними забезпечити виконання робіт на висоті 10-го поверху. Крани з'явилися з за­пізненням. Рятувальники згадали про існування пересувних рентгенлабораторій тільки на третій день після вибуху. Якби рентгенлабораторія біля зруйнованого будинку з'явилася 13 числа, якість медичної допомоги постраждалим була б вищою і, завдяки точно встановленому діагнозу, людей не довелося б перевозити з одної лікарні до іншої.  Очевидці свідчать, що у автомобілях рятувальників не вистачало бензину.

Проте це не применшує готовності особового складу МНС до проведення рятувальних робіт. Саме вони врятували життя людей, блокованих на поверхах уламками бетонних панелей.

Розбирання завалу, який сягав четвертого поверху, триває. Все менше залишається надії знайти під завалом живих людей, яких там може бути до дев'ятьох. І треба підготуватися до нових втрат, не полишаючи надію на чудо. У сумному списку жертв на середину дня 16 жовтня було сімнадцять прізвищ.

 

Що ж, власне, призвело до трагедії? Які безпосередні чинники і які причини загального порядку? На ці запитання частково відповідь буде отримана по закінченні розслідування трьох кримінальних справ, порушених Дніпропетровською обласною прокуратурою за три дні, що минули після катастрофи. 13 жовтня була порушена справа за фактом вибуху – ст. 196 Кримінального кодексу України, 14 жовтня за ст. 270 ч.2 – порушення правил пожежної безпеки, що потягло за собою людські жертви, 15 жовтня за ст. 367 ч.2 – службова недбалість. Троє осіб з керівництва Дніпрогазу затримані і знаходяться у ізоляторі тимчасового утримання. Очікуються наступні затримання. Рахунки Дніпрогазу за­арештовані, описано майна підприємства на 8 мільйонів гривень.

 

Кабінет міністрів України доручив Міністерству юстиції підготувати позов від імені уряду до ВАТ «Дніпрогаз» про повне відшкодування збитків, завданих в результаті вибуху. За повідомленням прокурора області Володимира Шуби, може бути накладений арешт і на акції Дніпрогазу.

Як сказав Андрій Клюєв, проводяться переговори з компанією, що володіє контрольним пакетом акцій ВАТ «Дніпрогаз». Він уточнив, що ця компанія належить ро­сійському бізнесмену Віктору Вексельбергу.

Слідством, як повідомив А.Клюєв, з'ясована безпосередня причина трагедії – прорив газу високого тиску до мережі низького тиску через несправність обладнання газорозподільного пункту, яке не перевірялося і не оглядалося протягом двох років при необхідності проведення огляду щодвамісяці. Зазначено, що Дніпрогазом керують люди некомпетентні, що технічний персонал задля економії був неприпустимо скорочений. Відтак, фактично встановлено, що винуватцями є персонал і керівники Дніпрогазу. Проводиться встановлення конкретних винуватців і ступеня їхньої провини. Запевнено, що покарання буде максимально жорстким.

 

Розслідуванням кримінальних справ і наступним судом навряд чи будуть виявлені більш загальні, ніж недбалість конкретних людей і відмова конкретних деталей та пристроїв, причини. А вони є. Про них сказала Юлія Тимошенко, котра, дізнавшись про трагедію у рідному місті, приїхала, щоб підтримати земляків. Кажуть: «Приїхала попіаритись». Таке вже життя політиків, у ньому складно відокремити піар від поруху душі. А Віктор Янукович, Андрій Клюєв, Нестор Шуфрич, Юрій Бойко, Володимир Яцуба, нарешті, Іван Куліченко, Загід Краснов, депутати обласної і міської рад, вони що, теж піаряться? А Президент Ющенко з його виявом співчуття? Скажемо краще, що нещастя об'єднало і однодумців і противників, і не варто над свіжими могилами тицяти пальцями у тих, хто чимось не подобається.

Юлія Тимошенко сказала так: «Вибух газу у багатоповерховому житловому будинку Дніпропетровська, внаслідок якого стався обвал одного з під'їздів, є наслідком втрати контролю держави над системою газо- і електропостачання в Україні. Всі структури передані у приватні руки і багато років знімають кошти, які платять люди за елек­троенергію і природній газ, але нічого не витрачають на підтримання технічного стану газових мереж, на те, щоб здійснювати їхню профілактику і дотримуватися всіх технічних процедур по обслуговуванню. Сьогодні держава абсолютно не володіє інформацією про те, що роблять підприємці у цих структурах… Необхідно на державному рівні або повертати ці структури державі, або законом встановлювати такі технічні процедури, які не дадуть можливості приватним власникам таких підприємств заощаджувати на технічному забезпеченні системи».

Тож про які структури йдеться? Хто знімає кошти, не витрачаючи їх на підтримання газових мереж?

Газета «КоммерсантЪ» пише: «Четыре из 27 областных газораспределительных организаций (Украины) были куплены структурами кандидата в совет директоров РАО «ЕЭС России» Михаила Абызова и «КЭС-холдинга», подконтрольного российскому предпринимателю Виктору Вексельбергу. Им удалось консолидировать контроль­ные пакеты ОАО «Донецкгоргаз», «Криворожгаз», «Харьковгаз» и «Днепрогаз».

Система по снабжению региональных потребителей газа состоит из 27 облгазов. В 1995-1997 годах все облгазы были приватизированы. Большую их часть приобрели коммерческие структуры, близкие к главам облгосадминистраций. Облгазы управляют системами распределительных газопроводов на основании договоров долгосрочной аренды. …

Сумму сделки стороны не называют; по расчетам отраслевых аналитиков, она составила $40-45 млн.

Украинские власти считают, что в переходе контроля за розничной торговлей газом сразу в нескольких областях Украины нет ничего трагичного. В пресс-службе Кабинета министров сообщили, что правительство не против прихода российского капитала в частные облгазы, отметив, что это «будет способствовать их развитию».

…Собственники облгазов отмечают, что внутренний газовый рынок Украины в последнее время привлекает иностранных инвесторов: «…С 1 июля отпускная цена на газ для населения возрастет, и это позволит сделать наш бизнес рентабельным. Кроме того, цена газа на Украине все равно гораздо выше российской».

Газета «Дело» повідомляла, що куплені облгази через оффшори раніше контролювалися тими ж особами, котрі контролюють готель «Прем'єр-Палас». А контролювали той готель Курочкін з Бабаковим. Олександр Бабаков – депутат російської Госдуми, представляє інтереси так званої «лужниковської групи». Його «Українська інвестиційно-фінансова компанія», яка до 2005 року контролювала чотири куплені структурою Вексельберга обл­гази, входить до складу групи «Лужники» і є компанією російською. В Україні інтереси групи «Лужники» представляв покійний Курочкін. Курочкіну ж більшість українських активів «зливав» екс-керівник «ДУСі» Ігор Бакай, котрий зараз переховується від україн­ського правосуддя в Росії.

І дивним чином (насправді не дуже дивним) у оборудках навколо українських енергетичних компаній випливають імена Григорія Суркіса, Марата Гельмана, Гліба Павловського, Олександра Бабакова, Максима Курочкіна. Всі разом вони пов'язані з Віктором Януковичем, принаймні через підтримку його виборчої кампанії.

Далі, з газети «Дело»: «Акционеры газоснабжающей компании «Днепрогаз» на своем общем собрании 19 апреля 2007 года приняли решение о реорганизации правления в директорат. … Генеральным директором назначен Игорь Иванков, который до этого работал председателем правления компании «Черниговгаз».

 

Робимо висновок – українські облгази куплені російською структурою у розрахунку на підвищення ціни газу для населення після підвищення Росією ціни газу для України.

Тобто – купимо облгази, підвищимо ціну і качатимемо з України бабло. І Ігор Іванков поставлений одним зі «смотрящих» за цим процесом.

Хто ж такий пан Іванков? З його трудової біографії Ігор Іванков до посади голови правління «Чернігівгазу» працював на посаді першого заступника голови правління «Волиньгазу», був членом правління «Львівгазу» і «Чорнівцігазу» і вважався людиною, близькою до групи «Контінуум» Ігоря Єрємєєва і Сергія Слабенка. Ігор Єрємєєв відомий як «гаманець» Володимира Литвина, пов'язаний з кримінальними структурами Львова. Сергій Слабенко – компаньйон Єрємєєва у нафтових оборудках, обидва обрані народними депутатами у 1993 році. Намагання «копнути глибше» зв'язки і минуле Єрємєєва та Слабенка, як вважають, призвели до так і нерозслідуваних досі смертей двох співробітників МВС.

Іванков, як зазначив у вівторок віце-прем'єр Андрій Клюєв, як керівник газорозподільчої компанії виявився некомпетентним. Але некомпетентний він у тому, які вентилі крутити, про що свідчить його поведінка перед вибухом газу (Він і його заступник Максим Сорокін були тими «людьми у чорних шкірянках», котрі перед вибухом під'їздили до будинку на Мандриківській, 127 і намагалися перекрити газовий вентіль). У грошових же справах він, вочевидь, компетентний. Неспроста вексельбергівська структура поставила його генеральним директором.

І про Віктора Вексельберга. Він є головою ради директорів російсько-американського СП «Ренова», президентом і власником контрольного пакету акцій ВАТ «Сибірсько-уральська алюмінієва компанія» (21 підприємство у регіонах Росії), віце-президентом і співвласником компанії ТНК-ВР. Журнал «Форбс» оцінює його статок у 10 мільярдів доларів. В Україні компанія «Ренова» володіє контрольним пакетом акцій ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів». Його компанія «СУАЛ Холдинг» контролює 97% ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат».

Такими є сьогоденні власники і поставлений ними новий керівник ВАТ «Дніпрогаз». І викачування ними грошей з Дніпропетровщини через доведені до аварійного стану газові мережі обернулося великою кров'ю, за яку треба відповідати.

Геннадій Сахаров

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: