У Царичанському районному суді Дніпропетровської області, де розглядалася кримінальна справа № 70079104, прокурор Царичанського відділення Новомосковської місцевої прокуратури Олександр Усатий звинувачував екс-голову Петриківської райдержадміністрації Петра Лісного (на фото анонса – ред.) у «закінченому посяганні на одержання хабара… в особливо великому розмірі, вчиненому повторно…», а дніпродзержинського підприємця Р. Грекова – як «посібника».
Таке обвинувачення сфабрикував і восени 2007 р. підписав нині покійний прокурор області В. Шуба. Тоді ж об’єднана кримінальна справа № 70079104 з шести епізодів (чотири – на совісті тогочасного прокурора Петриківського району Ю. Трегубова, незабаром призначеного першим заступником В. Шуби) була надіслана в Царичанський районний суд і взята до розгляду.
Перманентне (четверте) провадження справи завершилося 7 вересня 2016 р. визнанням П. Лісного і Р. Грекова невинуватими і виправданими по суду. Крапка, здалося!
Та прокурорські не заспокоїлися. Прокурор О. Усатий не погодився з резонами і звернувся до Апеляційного суду Дніпропетровської області з проханням скасувати вирок, а справу знову повернути в суд I інстанції. Перше слухання відбулося 01.12.2016 р. об 11:00 в Апеляційному суді Дніпропетровської області (м. Дніпро, вул. Харківська, 13).
Отже, обласний Апеляційний суд тепер знову перед дилемою. Залишити справедливий вирок сміливого царичанського судді Юрія Олександровича Бойка в силі – й поставити, нарешті, крапку в давно сфальсифікованій і замаринованій кримінальній справи № 70079104, припинивши безпідставне обвинувачення і переслідування П. Лісного і Р. Грекова. Чи знову публічно продемонструвати солідарність з прокурорськими і зайвий раз обурити громадськість корпоративною солідарністю і корупцією.
Як на мене, хто чверть віку знайомий з Петром Гнатовичем Лісним і знає його як винятково порядну людину, досить знущатися над ним без вини звинуваченим! Як і над його «пособником» Р. Грековим.
Прокурорські з безпринципними суддями й так зіпсували обом життя. Обидва провели в СІЗО по 15 місяців. Там П. Лісного ледь не вбили за відмову йти в «добровільну відставку» з посади представника Президента України в Петриківському районі. Намагалися й ще двічі, заявив у суді П. Лісний. Він чудом вийшов живим із-за грат тільки, – вибачився, – завдяки самогубству чи вбивству В. Шуби. Покійник не встиг розправитися з ним. Разом з Ю. Трегубовим тільки розорили його фермерське господарство «Єлена» (передане, по закону, дружині О. Лісний) та Закрите акціонерне товариство «ПетриківкаАгротехсервіс», де в 2002-05 рр. був обраний директором.
Не легше і Р. Грекову. Штатний, мабуть, провокатор С. Зайцев, підключений до провокації, видурив у підприємця ПП «Легіонер» із законно отриманою в оренду землею, а правоохоронці з УДСБЕЗу на чолі з слідчимважняком облпрокуратури Д. Сидоровим – відняли 400.000 доларів США, заплачених «покупцем» С. Зайцевим за ПП «Легіонер».
Обох підсудних 9 років тримали на підписках про невиїзд і фактично позбавили можливості займатися підприємництвом. Зробили безробітними.
Утім, якщо кримінальна колегія обласного Апеляційного суду й поверне справу № 70079104 на четверте (чи п’яте!) провадження в місцевий суд, засудити Петра Лісного і Ростислава Грекова не вдасться, як не старатимуться: не було, нема й не буде предмета злочину. Нема й не буде неіснуючої події злочину.
Предмет і подія вигадані і сфальсифіковані явно упередженим досудовим слідством. Не зміг довести їх і прокурор О. Усатий. «Неналежними та недопустимими» визнав суд прилучені до справи протоколи слідчих, мимохіть чи навмисно складені юридично не грамотно, без дотримання процесуальних вимог і норм. Не викликали в суду довіри «документи» і свідчення сторони обвинувачення. Їхні «свідки» забрехалися! Хоча й старалися обвести, обурити суд своїми неправдивими, недостовірними, суперечливими, сумнівними показаннями.
Отже, крім предмета злочину, розвіялася і вигадана подія злочину! Судіть самі.
До матеріалів справи не прилучено, як основного речового доказу «злочину», 400.000 доларів США приписаного П. Лісному «рекордного хабара». Буцімто для передачі йому одержані «пособником» Р. Грековим від покупцяпровокатора С. Зайцева а законно продане і переоформлене на «покупця» в нотаріаті і міськвиконкомі приватне підприємство «Легіонер» із законно взятою в оренду землею. Безглуздя!!! Зразу після одержання плата за продаж ПП «Легіонер» була віднята у Р. Грекова працівниками міліції на чолі з слідчим облпрокуратури Д. Сидоровим і названа «рекордним хабарем для П. Лісного».
Замість 400.000 доларів прокурорські передали в суд як основний речовий доказ предмета злочину …два порвані різнокольорові поліетиленові пакети, портфель і сумку з порваною паперовою биркою, проштемпельованою печаткою облпрокуратури «для пакетів» і підписами «штатних», мабуть, понятих та слідчого з особливо важливих справ облпрокуратури Д. Сидорова.
Такий великий і спокусливий «рекордний хабар» мав бути переданий у спеціальне сховище і зберігатися там. Або переказаний у Державний бюджет. Натомість, предмет злочину «нібито» повернули сумнівному Союзу кредитних банків, який без документів «позичив» правоохоронцям з УДСБЕЗу УМВС 400.000 доларів, щоб їхній провокатор С. Зайцев міг розрахуватися з «пособником» Р. Грековим за фактично куплене ПП «Легіонер» із законно виділеною в оренду землею.
Замість 400.000 доларів, яких немає в спеціальному сховищі УМВС і не переказано Держбюджету, достатньо, – переконує прокурор О. Усатий апеляційну інстанцію, – прилучених до матеріалів справи як речові докази предмета злочину різнокольорових поліетиленових пакетів з порваної биркою, підписаною понятими і слідчими, з круглою печаткою облпрокуратури «для пакетів».
В запереченні апелянта О. Усатого непереконливо й химерно обґрунтовується повернення 400.000 доларів предмета злочину «кредиторам» – сумнівною копією службового посвідчення якогось чи не легендарного майора Лукіна. Швидше за все, 400.000 «баксів» самі ж украли й привласнили. А може й компенсували покійному законникузатійнику (облпрокурору В.Шубе – ред.) 300.000 «баксів» проханої у П. Лісного дані…
Так, до вигадки «рекордного хабара» П. Лісному був причетний мстивий експрокурор області В. Шуба з підлеглими. «Законник» розлютився на П. Лісного незабаром після призначення 25 квітня 2005 року головою Петриківської РДА. Розгнівався за відмову відчужити кількасот гектарів державної землі в Петриківському районі, навколо чарівного Голубого озера – для будівництва котеджів на вигідний продаж. За відмову – щороку платити йому з рук у руки 300.000 доларів готівкою.
Верховний законник області, мабуть, звик не церемонитися з громадянами і законами. А тут з’явився неслухняний…
Спочатку «прокуратор» намагався примусити непокірного, потім – узявся розправлятися. Адже свідок злочинних звичок був небезпечний. Треба було з ним розправитися, скомпрометувати морально, а то й фізично знищити.
Після призначення головою РДА, П. Лісному почали набридати «побажаннями добра», порадами «змінити характер, курс і політику». Попереджали: «Напорешся на те, за що борешся!». Та П. Лісний, по натурі порядний чоловік, не боягуз і не слабак, не злякався. Завжди жив чесно, по закону, був вірний присязі, сумлінно виконував службові обов’язки, служив державі і народу.
Разом з іншими бідами П. Лісний успадкував у районі суцільні зловживання, свавілля і беззаконня чиновництва. І з перших днів головування взявся наводити порядок. Вимагати поваги до законів. Дбати про державні інтереси й авторитет влади. Землякам повертати віру у справедливість. Припинив розбазарювання землі. За рік ледь не потроїв платежі у районний бюджет.
Добився в столиці згоди президента В. Ющенка і підтримки плану перетворення Петриківщини в оазис туризму. Закінчив спорудження Петриківської Січі для молоді. Оголосив війну поборам і зловживанням геть знахабнілих міліцейських, прокурорських, суддівських. Літом 2005 року, пам’ятаю, наводив мені в інтерв’ю страшні факти ґвалтів, грабежів, убивств. Показував сині від чорнил пальці, що аж терпли, казав – від щоденних підписів на довідках і розпорядженнях.
Петриківці, повіривши, що їхній Петро наведе в районі порядок – і вже скасував роками існуючу «таксу» 50 доларів за прийом у начальства, – потоком хлинули до голови РДА з відкладеними клопотами.
Обласній владі, здавалося б, підтримувати такого голову РДА, хвалити. Принаймні, не заважати. А в район зачастили різні ревізори з облцентру і сусіднього Дніпродзержинська, почалися суцільні перевірки, посипалися догани, кримінальні справи з несанкціонованими обшуками хати, виклики «на килим» і на допити. Кількість кримінальних справ «по фактах» й особисто проти нього перевалила за дві дюжини. Слідом їх, правда, закривали і клали в «довгу шухляду». Заздалегідь збирали компромат для створення П. Лісному кримінального «респекту» хронічного злочинця, хабарникарецидивіста.
Порушили кримінальну справу за вчасний ремонт каналізації в райцентрі. За розтрату коштів фонду імені останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського (заснованого й поповненого П. Лісним). За клопотання скромної матеріальної допомоги селянину з каси обласної філії Державного фонду підтримки фермерів і землеробів, коштами якого голова РДА не розпоряджався.
Влітку 2005 року зайда С. Аветисян, ображений на П. Лісного за стягнення законних платежів у бюджет району, увірвався в кабінет голови РДА і при свідках кинув йому на стіл 2.000 грн. Щойно вискочив геть, як у кабінет увірвався слідчий Петриківскої райпрокуратури О. Шипунов на чолі групи захвату, скував кайданами руки ошелешеного голови РДА і потяг через повну людей приймальню на вулицю до «автозаку». Є документи й свідчення, як О. Шипунов примушує С. Аветисяна відомстити «вредному» голові РДА.
Два тижні провів П. Лісний у камеріклопівні дніпропетровського СІЗО. А коли вийшов – завдяки підтримці земляків на щоденних мітингах протесту в розбурханому райцентрі, – слідчий О. Шипунов знову схопив П. Лісного на порозі СІЗО і навіть без усного звинувачення повернув за грати, пообіцявши знайти причину для порушення ще однієї кримінальної справи. Дійсно, протягом доби виявив «розтрату» у фонді П. Калнишевського. Втім, через пару діб петриківці звільнили свого голову РДА. Та ще один «кримінал» був покладений у довгу шухляду, щоб через два роки випірнути зпоміж шести епізодів наклепів і брехні об’єднаної кримінальної справи № 70079104. (Чотири з них були спідтиха закриті й вилучені).
Брехню, наклепи обвинувачів і провокаторів не зуміли, не схотіли чи не посміли помітити царичанські судді Є. Тарабан і О. Гудим, котрі в 20072014 рр. провадили розгляд об’єднаної кримінальної справи № 70079104.
Суддя Є. Тарабан тільки через 15 місяців зрозумів, що не звинуватить підсудних. Повернув обвинувачення обласній прокуратурі, а П. Лісного та Р. Грекова звільнив, спасибі, на підписку про невиїзд.
Суддя О. Гудим через три роки поверхового розгляду теж повернула обвинувачення обласній прокуратурі для дорозслідування.
Правда, з другим епізодом об’єднаної кримінальної справи № 70079104 «зуміла розібратися» і «за службові зловживання» вліпила П. Лісному як директору ЗАТ «ПетриківкаАгротехсервіс» в 200205 рр. три з половиною роки умовного позбавлення волі. Фактично, за нову вивіску на воротах підприємства ВАТ, реорганізованого у ЗАТ, суддя О. Гудим засудила П. Лісного умовно. Та на шию ніколи не судимому чоловіку повісила реальну судимість. П. Лісний оскаржив цей вирок в Апеляційному суді області й скасував як незаконний.
Прокурор О. Усатий пише в апеляції, що в суді окремі свідки захисту не згадані як родичі П. Лісного. Називає двоюрідну сестру Л. Настич. Дійсно, 1 серпня 2007 р. Л. Настич возила своїм автомобілем Р. Грекова в Дніпродзержинськ, де узаконювався продаж ПП. «Легіонер» провокатору С. Зайцеву.
Вранці, розповідала Л. Настич, Р. Греков попросив її виручити, бо власний автомобіль раптом забарахлив. Якби вона знала, бідкалася Настич, що повезе Р. Грекова в Дніпродзержинськ оформляти купівлюпродаж фірми, вона б ні за що не погодилася. Бо напередодні, 31 серпня 2007 року, їх з П. Лісним і ще однією однопартійкою обрали делегатами на з’їзд Партії Захисників Вітчизни 2 серпня 2007 року в Києві. А їй доручили купити квитки на потяг до столиці, бо П. Лісного викликали в обласну держадміністрацію на килим і можуть протримати допізна. Л. Настич сподівалася купити квитки без проблем.
В Дніпродзержинську нотаріус В. Жидков («Днепродзержинский нотариус плюет на законы Украины и на должностных лиц правоохранительных органов, не замазанных в его схемах, и называет себя неприкасаемым», – писали «Лица» в декабре 2011 г. Жидков подал на редакцию в суд. Однако потом отозвал свой иск – ред.) оформив оборудку купівліпродажу порівняно швидко. А в управлінні архітектури міськвиконкому на вулиці Москворецькій переоформлення юридичної адреси ПП «Легіонер» затяглося.
В автомобілі Л.Настич була Галина Іванівна Грекова, яка повідомила, що її син Ростислав спокусився і продає своє підприємство; осьось вийде з великою сумою і треба поспішити з грошима в банк, де чекають. Л. Настич зрозуміла, що підведе однопартійців, і по телефону повідомила П. Лісному в Дніпропетровськ про виниклу ситуацію. П. Лісний, який вже збирався додому в Петриківку, згодився заїхати в Дніпродзержинськ на вул. Москворецьку, взяти партійні гроші на квитки й купити на вокзалі.
Приїхав, узяв гроші і зібрався їхати, як до нього ні за що причепився автоінспектор, забрав документи, звелів переїхати поближче до перехрестя вулиць Москворецької та Сировця і затримав майже на годину. До виходу з управління архітектури Р. Грекова з щойно одержаним пакунком валюти. Біля автомобіля Л. Настич на Р. Грекова раптом напала велика група озброєних грабіжників у масках (так вони в автомобілі з матір’ю Р. Грекова і бухгалтером ПП «Легіонер» сприйняли удсбезівців у цивільному), відняли гроші, запхнули в свою машину і кудись повезли. Про те, що трапилося, повідомило вечором радіо – в Дніпродзержинську на гарячому взято «рекордного хабарника»голову РДА в Петриківці. З «пособником»!
П. Лісного взяли метрів за 150 від місця захвату Р. Грекова як «замовника» хабара, що контролює дії «пособника» і провокатора С. Зайцева. Про свій «злочин» Р. Греков довідався в автомобілі, яким його кудись везли невідомі в цивільному і пропонували зізнатися, що він як «пособник» узяв 400.000 доларів для передачі П. Лісному. Ця «новина» спантеличила Р. Грекова. Почало доходити, що він став жертвою якоїсь незрозумілої операціїпровокації. Категорично відмовився брехати на П. Лісного, зажадав повернути 400.000 доларів за продане підприємство. І почув, що на волю він вийде не скоро.
Втім, удсбезівці зі слідчим Д. Сидоровим не втрачали надії і на допитах пропонували підтвердити їхню версію.
До речі, і Р. Греков є родичем П. Лісного. Дружина голови РДА О. Лісна, ставши директором переданої їй ферми, злякалася, що не справиться без допомоги досвідченішого в сільському господарстві помічника і запропонувала небожу Р. Грекову стати її заступником. Ростислав Юрійович, погодившись, вирішив дещо змінити профіль і свого бізнесу, перевести в Петриківський район. Написав заяву в земельну службу, оформив документи й обґрунтував виділення ПП «Легіонер» як юридичній особі в оренду на 49 років 52 га пісків, боліт, пасовищ, сіножатей і трохи ріллі (3,6 га).
Потім, зізнавався Р. Греков, його наче лихий підбурив згодитися на пропозицію «покупця» С. Зайцева й продати йому свій «Легіонер» за дуже вигідну ціну – 400.000 доларів США! Перед нотаріальною конторою в Дніпродзержинську провокатор С. Зайцев раптом згадав, що його дружина (швидше за все, легендарна) знаходиться в Парижі, звідки, мовляв, скоро не повернеться, і попросив оформити оборудку купівліпродажу як дарування. Щоб уникнути зайвої мороки і клопоту з переадресуванням «Легіонеру» як юридичної особи з Дніпродзержинська, де підприємство було зареєстроване, в Дніпропетровськ, де мешкає С. Зайцев. Отаке «пособництво»!
2 серпня 2007 року з’їзд Партії Захисників Вітчизни в Києві справді відбувся, але без П. Лісного і Л. Настич. На з’їзді була тільки третя делегатка.
Вечором 1 серпня 2007 р., я з супутниками повертався з чергових щорічних мандрів по Україні і теж почув радіорепортаж тодішньої керівниці нашого обласного телебачення вже бридко відомої мені «колеги» В. Шилової – про взяття «на гарячому» в Дніпродзержинську «хабарникарекордсмена» голову Петриківської РДА П. Лісного, який «погорів на рекордному хабарі 400.000 доларів США за розбазарювання державної землі».
Брехня, сказав я супутникам, бо вже давно знав П. Лісного. І, не повіривши жодному слову професійної брехухи й наклепниці В. Шилової, вирішив зайнятися журналістським розслідуванням і цього «криміналу». «І» в лапках, бо в 2005 році займався «хабарем» провокатора С. Аветисяна. Був знайомий з Петром Гнатовичем з 1991 року. Знав його біографію.
Десятикласником Петро рішив стати льотчиком і вечорами на перекладних їздив з Петриківки у дніпропетровський аероклуб. Потім поступив у знамените Качинське авіаційне училище, закінчив і став класним льотчикомвинищувачем. А після присяги війську України змушений був піти у відставку, бо відмовився зайнятися вельми прибутковою контрабандою зброї за кордон й одного разу не випустив без документів завантажений «Антей» в Африку. Його посаду чергового диспетчера військового аеропорту скоротили.
Змусили безробітним повернутися в батькову хату в Петриківці. Стати фермером, очолити їхню районну асоціацію, зайнятися громадськими справами, влаштовувати і проводити мітинги протесту, матеріально допомагати нужденним, розвінчувати злочинну діяльність і брудні вчинки тодішнього голови обласної держадміністрації, а перегодом «пітного панамця» – прем’єра Павла Лазаренка. Узяв активну участь у президентських виборах у Петриківці і Помаранчевій революції на Майдані в столиці.
Ні, така людина, яка вірно служила народу і державі, не розміняє свою совість ні на срібняки Іуди, ні на сотні тисяч спокусливих заокеанських «баксів».
Припиніть, прокурорські, шельмувати й фальшиво «розписувати» петриківця П. Лісного і знеславлювати Петриківку зі своїми справді мистецькими розписами і вишивками. Зшиливишили ви свою сфабриковану й сфальсифіковану кримінальну справу № 70079104 чорними нитками.…