Прокурорський «розпис» одного петриківця

07 грудня 2016 о 14:10 - 7714

Avataradmin


Прокурорський «розпис» одного петриківця

У Царичанському районному суді Дніпропетровської області, де розглядалася кримінальна справа № 70079104, прокурор Царичанського відділення Новомосковської місцевої прокуратури Олександр Усатий звинувачував екс­-голову Петриківської райдержадміністрації Петра Лісного (на фото анонса – ред.) у «закінченому посяганні на одержання хабара… в особливо великому розмірі, вчиненому повторно…», а дніпродзержинського підприємця Р. Грекова – як «посібника».

Таке обвинувачення сфабрикував і восени 2007 р. підписав нині покійний прокурор області В. Шуба. Тоді ж об’єднана кримінальна справа № 70079104 з шести епізодів (чотири – на совісті тогочасного прокурора Петриківського району Ю. Трегубова, незабаром призначеного першим заступником В. Шуби) була надіслана в Царичанський районний суд і взята до розгляду.

Перманентне (четверте) провадження справи завершилося 7 вересня 2016 р. визнанням П. Лісного і Р. Грекова невинуватими і виправданими по суду. Крапка, здалося!

Та прокурорські не заспокоїлися. Прокурор О. Усатий не погодився з резонами і звернувся до Апеляційного суду Дніпропетровської області з проханням скасувати вирок, а справу знову повернути в суд I інстанції. Перше слухання відбулося 01.12.2016 р. об 11:00 в Апеляційному суді Дніпропетровської області (м. Дніпро, вул. Харківська, 13).

Отже, обласний Апеляційний суд тепер знову перед дилемою. Залишити справедливий вирок сміливого царичанського судді Юрія Олександровича Бойка в силі – й поставити, нарешті, крапку в давно сфальсифікованій і замаринованій кримінальній справи № 70079104, припинивши безпідставне обвинувачення і переслідування П. Лісного і Р. Грекова. Чи знову публічно продемонструвати солідарність з прокурорськими і зайвий раз обурити громадськість корпоративною солідарністю і корупцією.

Як на мене, хто чверть віку знайомий з Петром Гнатовичем Лісним і знає його як винятково порядну людину, досить знущатися над ним без вини звинуваченим! Як і над його «пособником» Р. Грековим.

Прокурорські з безпринципними суддями й так зіпсували обом життя. Обидва провели в СІЗО по 15 місяців. Там П. Лісного ледь не вбили за відмову йти в «добровільну відставку» з посади представника Президента Украї­ни в Петриківському районі. Намагалися й ще двічі, заявив у суді П. Лісний. Він чудом вийшов живим із­-за грат тільки, – вибачився, – завдяки самогубству чи вбивству В. Шуби. Покійник не встиг розправитися з ним. Разом з Ю. Трегубовим тільки розорили його фермерське господарство «Єлена» (передане, по закону, дружині О. Лісний) та Закрите акціонерне товариство «Петриківка­Агротехсервіс», де в 2002­-05 рр. був обраний директором.

Не легше і Р. Грекову. Штатний, мабуть, провокатор С. Зайцев, підключений до провокації, видурив у підприємця ПП «Легіонер» із законно отриманою в оренду землею, а правоохоронці з УДСБЕЗу на чолі з слідчим­важняком облпрокуратури Д. Сидоровим – відняли 400.000 до­ларів США, заплачених «покупцем» С. Зай­цевим за ПП «Легіонер».

Обох підсудних 9 років тримали на підписках про невиїзд і фактично позбавили можливості займатися підприємництвом. Зробили безробітними.

Утім, якщо кримінальна колегія обласного Апеляційного суду й поверне справу № 70079104 на четверте (чи п’яте!) провадження в місцевий суд, засудити Петра Лісного і Ростислава Грекова не вдасться, як не старатимуться: не було, нема й не буде предмета злочину. Нема й не буде неіснуючої події злочину.

Предмет і подія вигадані і сфальсифіковані явно упередженим досудовим слідством. Не зміг довести їх і прокурор  О. Усатий. «Неналежними та недопустимими» визнав суд прилучені до справи протоколи слідчих, мимохіть чи навмисно складені юридично не грамотно, без дотримання процесуальних вимог і норм. Не викликали в суду довіри «документи» і свідчення сторони обвинувачення. Їхні «свідки» забрехалися! Хоча й старалися обвести, обурити суд своїми неправдивими, недостовірними, суперечливими, сумнівними показаннями.

Отже, крім предмета злочину, розвіялася і вигадана подія злочину! Судіть самі.

До матеріалів справи не прилучено, як основного речового доказу «злочину», 400.000 доларів США приписаного П. Лісному «рекордного хабара». Буцімто для передачі йому одержані «пособ­ником» Р. Грековим від покупця­провокатора С. Зайцева а законно продане і переоформлене на «покупця» в нотаріаті і міськвиконкомі приватне підприємство «Легіонер» із законно взятою в оренду землею. Безглуздя!!! Зразу після одержання плата за продаж ПП «Легіонер» була віднята у Р. Грекова працівниками міліції на чолі з слідчим облпрокуратури Д. Сидоровим і названа «рекордним хабарем для П. Лісного».

Замість 400.000 доларів прокурорські передали в суд як основний речовий доказ предмета злочину …два порвані різнокольорові поліетиленові пакети, портфель і сумку з порваною паперовою биркою, проштемпельованою печаткою облпрокуратури «для пакетів» і підписами «штатних», мабуть, понятих та слідчого з особливо важливих справ облпрокуратури Д. Сидорова.

Такий великий і спокусливий «рекордний хабар» мав бути переданий у спеціальне сховище і зберігатися там. Або переказаний у Державний бюджет. Натомість, предмет злочину «нібито» повернули сумнівному Союзу кредитних банків, який без документів «позичив» правоохоронцям з УДСБЕЗу УМВС 400.000 доларів, щоб їхній провокатор С. Зайцев міг розрахуватися з «пособником» Р. Грековим за фактично куплене ПП «Легіонер» із законно виділеною в оренду землею.

Замість 400.000 доларів, яких немає в спеціальному сховищі УМВС і не переказано Держбюджету, достатньо, – переконує прокурор О. Усатий апеляційну інстанцію, – прилучених до матеріалів справи як речові докази предмета злочину різнокольорових поліетиленових пакетів з порваної биркою, підписаною понятими і слідчими, з круглою печаткою облпрокуратури «для пакетів».

В запереченні апелянта О. Усатого непереконливо й химерно обґрунтовується повернення 400.000 доларів предмета злочину «кредиторам» – сумнівною копією службового посвідчення якогось чи не легендарного майора Лукіна. Швидше за все, 400.000 «баксів» самі ж украли й привласнили. А може й компенсували покійному законнику­затійнику (облпрокурору В.Шубе – ред.) 300.000 «баксів» проханої у П. Лісного дані…

Так, до вигадки «рекордного хабара» П. Лісному був причетний мстивий екс­прокурор області В. Шуба з підлеглими. «Законник» розлютився на П. Лісного незабаром після призначення 25 квітня 2005 року головою Петриківської РДА. Розгнівався за відмову відчужити кількасот гектарів державної землі в Петриківському районі, навколо чарівного Голубого озера – для будівництва котеджів на вигідний продаж. За відмову – щороку платити йому з рук у руки 300.000 доларів готівкою.

Верховний законник області, мабуть, звик не церемонитися з громадянами і законами. А тут з’явився неслухняний…

Спочатку «прокуратор» намагався примусити непокірного, потім – узявся розправлятися. Адже свідок злочинних звичок був небезпечний. Треба було з ним розправитися, скомпрометувати морально, а то й фізично знищити.

Після призначення головою РДА, П. Лісному почали набридати «побажаннями добра», порадами «змінити характер, курс і політику». Попереджали: «Напорешся на те, за що борешся!». Та П. Лісний, по натурі порядний чоловік, не боягуз і не слабак, не злякався. Завжди жив чесно, по закону, був вірний присязі, сумлінно виконував службові обов’язки, служив державі і народу.

Разом з іншими бідами П. Лісний успадкував у районі суцільні зловживання, свавілля і беззаконня чиновництва. І з перших днів головування взявся наводити порядок. Вимагати поваги до законів. Дбати про державні інтере­си й авторитет влади. Землякам повертати віру у справедливість. Припинив розбазарювання землі. За рік ледь не потроїв платежі у районний бюджет.

Добився в столиці згоди президента В. Ющенка і підтримки плану перетворення Петриківщини в оазис туризму. Закінчив спорудження Петриківської Січі для молоді. Оголосив вій­ну поборам і зловживанням геть знахабнілих міліцейських, прокурорських, суддівських. Літом 2005 року, пам’ятаю, наводив мені в інтерв’ю страшні факти ґвалтів, грабежів, убивств. Показував сині від чорнил пальці, що аж терпли, казав – від щоденних підписів на довідках і розпорядженнях.

Петриківці, повіривши, що їхній Петро наведе в районі порядок – і вже скасував роками існуючу «таксу» 50 доларів за прийом у начальства, – потоком хлинули до голови РДА з відкладеними клопотами.

Обласній владі, здавалося б, підтримувати такого голову РДА, хвалити. Принаймні, не заважати. А в район зачастили різні ревізори з облцентру і сусіднього Дніпродзержинська, почалися суцільні перевірки, посипалися догани, кримінальні справи з несанкціонованими обшуками хати, виклики «на килим» і на допити. Кількість кримінальних справ «по фактах» й особисто проти нього перевалила за дві дюжини. Слідом їх, правда, закривали і клали в «довгу шухляду». Заздалегідь збирали компромат для створення П. Лісному кримінального «респекту» хронічного злочинця, хабарника­рецидивіста.

Порушили кримінальну справу за вчасний ремонт каналізації в райцентрі. За розтрату коштів фонду імені останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського (заснованого й поповненого П. Лісним). За клопотання скромної матеріальної допомоги селянину з каси обласної філії Державного фонду підтримки фермерів і землеробів, коштами якого голова РДА не розпоряджався.

Влітку 2005 року зайда С. Аветисян, ображений на П. Лісного за стягнення законних платежів у бюджет району, увірвався в кабінет голови РДА і при свідках кинув йому на стіл 2.000 грн. Щойно вискочив геть, як у кабінет увірвався слідчий Петриківскої райпрокуратури О. Шипунов на чолі групи захвату, скував кайданами руки ошелешеного голови РДА і потяг через повну людей приймальню на вулицю до «автозаку». Є документи й свідчення, як О. Шипунов примушує С. Аветисяна відомстити «вредному» голові РДА.

Два тижні провів П. Лісний у камері­клопівні дніпропетровського СІЗО. А коли вийшов – завдяки підтримці земляків на щоденних мітингах протесту в розбурханому райцентрі, – слідчий О. Шипунов знову схопив П. Лісного на порозі СІЗО і навіть без усного звинувачення повернув за грати, пообіцявши знайти причину для порушення ще однієї кримінальної справи. Дійсно, протягом доби виявив «розтрату» у фонді П. Калнишевського. Втім, через пару діб петриківці звільнили свого голову РДА. Та ще один «кримінал» був покладений у довгу шухляду, щоб через два роки випірнути з­поміж шести епізодів наклепів і брехні об’єднаної кримінальної справи № 70079104. (Чотири з них були спідтиха закриті й вилучені).

Брехню, наклепи обвинувачів і провокаторів не зуміли, не схотіли чи не посміли помітити царичанські судді Є. Тарабан і О. Гудим, котрі в 2007­2014 рр. провадили розгляд об’єднаної кримінальної справи № 70079104.

Суддя Є. Тарабан тільки через 15 місяців зрозумів, що не звинуватить підсудних. Повернув обвинувачення обласній прокуратурі, а П. Лісного та Р. Грекова звільнив, спасибі, на підписку про невиїзд.

Суддя О. Гудим через три роки поверхового розгляду теж повернула обвинувачення обласній прокуратурі для дорозслідування.

Правда, з другим епізодом об’єднаної кримінальної справи № 70079104 «зуміла розібратися» і «за службові зловживання» вліпила П. Лісному як директору ЗАТ «Петриківка­Агротехсервіс» в 2002­05 рр. три з половиною роки умовного позбавлення волі. Фактично, за нову вивіску на воротах підприємства ВАТ, реорганізованого у ЗАТ, суддя О. Гудим засудила П. Лісного умовно. Та на шию ніколи не судимому чоловіку повісила реальну судимість. П. Лісний оскаржив цей вирок в Апеляційному суді області й скасував як незаконний.

Прокурор О. Усатий пише в апеляції, що в суді окремі свідки захисту не згадані як родичі П. Лісного. Називає двоюрідну сестру Л. Настич. Дійсно, 1 серпня 2007 р. Л. Настич возила своїм автомобілем Р. Грекова в Дніпродзержинськ, де узаконювався продаж ПП. «Легіонер» провокатору С. Зайцеву.

Вранці, розповідала Л. Настич, Р. Греков попросив її виручити, бо власний автомобіль раптом забарахлив. Якби вона знала, бідкалася Настич, що повезе Р. Грекова в Дніпродзержинськ оформляти купівлю­продаж фірми, вона б ні за що не погодилася. Бо напередодні, 31 серпня 2007 року, їх з П. Лісним і ще однією однопартійкою обрали делегатами на з’їзд Партії Захисників Вітчизни 2 серпня 2007 року в Києві. А їй доручили купити квитки на потяг до столиці, бо П. Лісного викликали в обласну держадміністрацію на килим і можуть протримати допізна. Л. Настич сподівалася купити квитки без проблем.

В Дніпродзержинську нотаріус В. Жидков («Днепродзержинский нотариус плюет на законы Украины и на должностных лиц правоохранительных органов, не замазанных в его схемах, и называет себя неприкасаемым», – писали «Лица» в декабре 2011 г. Жидков подал на редакцию в суд. Однако потом отозвал свой иск – ред.) оформив оборудку купівлі­продажу порівняно швидко. А в управлінні архітектури міськвиконкому на вулиці Москворецькій переоформлення юридичної адреси ПП «Легіонер» затяглося.

В автомобілі Л.Настич була Галина Іванівна Грекова, яка повідомила, що її син Ростислав спокусився і продає своє підприємство; ось­ось вийде з великою сумою і треба поспішити з грошима в банк, де чекають. Л. Настич зрозуміла, що підведе однопартійців, і по телефону повідомила П. Лісному в Дніпропетровськ про виниклу ситуацію. П. Лісний, який вже збирався додому в Петриківку, згодився заїхати в Дніпродзержинськ на вул. Москворецьку, взяти партійні гроші на квитки й купити на вокзалі.

Приїхав, узяв гроші і зібрався їхати, як до нього ні за що причепився автоінспектор, забрав документи, звелів переїхати поближче до перехрестя вулиць Москворецької та Сировця і затримав майже на годину. До виходу з управління архітектури Р. Грекова з щойно одержаним пакунком валюти. Біля автомобіля Л. Настич на Р. Грекова раптом напала велика група озброєних грабіжників у масках (так вони в автомобілі з матір’ю Р. Грекова і бухгалтером ПП «Легіонер» сприйняли удсбезівців у цивільному), відняли гроші, запхнули в свою машину і кудись повезли. Про те, що трапилося, повідомило вечором радіо – в Дніпродзержинську на гарячому взято «рекордного хабарника»­голову РДА в Петриківці. З «пособ­ником»!

П. Лісного взяли метрів за 150 від місця захвату Р. Грекова як «замовника» хабара, що контролює дії «пособника» і провокатора С. Зайцева. Про свій «злочин» Р. Греков довідався в автомобілі, яким його кудись везли невідомі в цивільному і пропонували зізнатися, що він як «пособник» узяв 400.000 доларів для передачі П. Лісному. Ця «новина» спантеличила Р. Грекова. Почало доходити, що він став жертвою якоїсь незрозумілої операції­провокації. Категорично відмовився брехати на П. Лісного, зажадав повернути 400.000 доларів за продане підприємство. І почув, що на волю він вийде не скоро.

Втім, удсбезівці зі слідчим Д. Сидоровим не втрачали надії і на допитах пропонували підтвердити їхню версію.

До речі, і Р. Греков є родичем П. Лісного. Дружина голови РДА О. Лісна, ставши директором переданої їй ферми, злякалася, що не справиться без допомоги досвідченішого в сільському господарстві помічника і запропонувала небожу Р. Грекову стати її заступником. Ростислав Юрійович, погодившись, вирішив дещо змінити профіль і свого бізнесу, перевести в Петриківський район. Написав заяву в земельну службу, оформив документи й обґрунтував виділення ПП «Легіонер» як юридичній особі в оренду на 49 років 52 га пісків, боліт, пасовищ, сіножатей і трохи ріллі (3,6 га).

Потім, зізнавався Р. Греков, його наче лихий підбурив згодитися на пропозицію «покупця» С. Зайцева й продати йому свій «Легіонер» за дуже вигідну ціну – 400.000 доларів США! Перед нотаріальною конторою в Дніпродзержинську провокатор С. Зайцев раптом згадав, що його дружина (швидше за все, легендарна) знаходиться в Парижі, звідки, мовляв, скоро не повернеться, і попросив оформити оборудку купівлі­продажу як дарування. Щоб уникнути зайвої мороки і клопоту з переадресуванням «Легіонеру» як юридичної особи з Дніпродзержинська, де підприємство було зареєстроване, в Дніпропетровськ, де мешкає С. Зайцев. Отаке «пособництво»!

2 серпня 2007 року з’їзд Партії Захисників Вітчизни в Києві справді відбувся, але без П. Лісного і Л. Настич. На з’їзді була тільки третя делегатка.

Вечором 1 серпня 2007 р., я з супутниками повертався з чергових щорічних мандрів по Україні і теж почув радіорепортаж тодішньої керівниці нашого обласного телебачення вже бридко відомої мені «колеги» В. Шилової – про взяття «на гарячому» в Дніпродзержинську «хабарника­рекордсмена» голову Петриківської РДА П. Лісного, який «погорів на рекордному хабарі 400.000 доларів США за розбазарювання державної землі».

Брехня, сказав я супутникам, бо вже давно знав П. Лісного. І, не повіривши жодному слову професійної брехухи й наклепниці В. Шилової, вирішив зайнятися журналістським розслідуванням і цього «криміналу». «І» в лапках, бо в 2005 році займався «хабарем» провокатора С. Аветисяна. Був знайомий з Петром Гнатовичем з 1991 року. Знав його біографію.

Десятикласником Петро рішив стати льотчиком і вечорами на перекладних їздив з Петриківки у дніпропетровський аероклуб. Потім поступив у знамените Качинське авіаційне училище, закінчив і став класним льотчиком­винищувачем. А після присяги війську України змушений був піти у відставку, бо відмовився зайнятися вельми прибутковою контрабандою зброї за кордон й одного разу не випустив без документів завантажений «Антей» в Африку. Його посаду чергового диспетчера військового аеропорту скоротили.

Змусили безробітним повернутися в батькову хату в Петриківці. Стати фермером, очолити їхню районну асоціацію, зай­нятися громадськими справами, влаштовувати і проводити мітинги протесту, матеріально допомагати нужденним, розвінчувати злочинну діяльність і брудні вчинки тодішнього голови обласної держ­адміністрації, а перегодом «пітного панамця» – прем’єра Павла Лазаренка. Узяв активну участь у президентських виборах у Петриківці і Помаранчевій революції на Майдані в столиці.

Ні, така людина, яка вірно служила народу і державі, не розміняє свою совість ні на срібняки Іуди, ні на сотні тисяч спокусливих заокеанських «баксів».

Припиніть, прокурорські, шельмувати й фальшиво «розписувати» петриківця П. Лісного і знеславлювати Петриківку зі своїми справді мистецькими розписами і вишивками. Зшили­вишили ви свою сфабриковану й сфальсифіковану кримінальну справу № 70079104 чорними нитками.…

Борис Матющенко

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: