Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Общество


Підгороднянський свинарник

04.01.2017 17:07:18

Чи скінчиться двобій зі свинарником «під носом» на користь підгороднянців – сьогодні залежить в першу чергу від них самих. Від їхньої влади і їхніх депутатів та активістів.

Хто не знає про Миргородську калюжу – прекрасну і дивовижну, яку тільки і можна було побачити у Миргороді? Та дякуючи Миколі Гоголю весь світ про неї знає! Кожної весни, розливаючись від повеней, вона колись не просихала до пізньої осені. І, доймаючи городян своїми неповторними «ароматами», скликала до себе чи не всіх свиней з округи. Уявляєте, чим тхнуло у Миргороді? 

Яку свиню підсунули народу

Але ми не про уже описану неперевершеним Гоголем історію. Ми – про те, що якщо миргородська калюжа прославлена на весь світ, то про свинарник у Підгород­ньому ніде ні слова досі не пролунало. Хоч незабаром виповниться десять років, як появився він тут на місці колишньої молочно­-товарної ферми. І на земельних ділянках, котрі «за межами міста» РДА в два заходи на 49 років передала в оренду ПП (приватному підприємству) Павла Демішева. Дійсно за межами, однак за сотню метрів від крайніх вулиць. Де неждано та негадано і з’явився свинорепродуктор ТОВ «Деміс­-Агро». На 1.800 голів свиноматок і 29.500 – молодняка, як об’явив на сайті підприємства особисто Павло Демішев.

Тепер і треба знати, що миргородській калюжі до підгород­нянського свинарника далеко. Підгороднянський так смердить – «дух забиває, на вулицю хоч не виходь, дітей гуляти на свіже повітря теж не випускай», як висловився житель Підгороднього Іван Влацюк. І докинув, що «особливо у теплі пори року аж очі видавлює сморід». Його сусід через вулицю депутат райради Андрій Ігнатенко зі свого боку допов­нює, що «з перших днів весни і до останніх осені кватирки у своїх домівках мешканці вулиць Дніпровської, Київської, Лагідної, Лісної, Нової, Тихої, Ясеневої, Бута, Низової і інших ні вдень, ні вночі не відчиняють, бо ризикують задихнутися».

– Й випрану білизну давно надворі ми не сушимо, – обзивається ще один тутешній бранець свинарника депутат міськради Михайло Старосельський. – Як повисить вона там на вітрі, то потім у ніби чисту постіль не лягай – тхне від неї ще дужче, ніж у самому, кажуть, свинарнику…

Недавно на «гарячу лінію» ОДА підгородянин Дмитро Морозов прямо заявив, що його односільчан «все одно, що душать вонючими газами». Міська рада негайно створила спецкомісію. З її Акту обстеження дізнаємося, що, крім свинарника, «на території, яка розташована і за його межами, складуються тверді відходи (гній) в якості органічних добрив, а під відкритим небом діють накопичувачі­відстійники зрідженого посліду від утримання свиней». І далі висновки: «Необхідні експертні дослідження наслідків від наявності великої кількості гною та гноївки і проявів антисанітарії не тільки поблизу ферми, а й на значній відстані від неї, загрози забруднення водних джерел, перш за все річки Кільчень, ґрунтів та повітря».

Коли обурення людей – як поросяче верещання

Сьогодні стверджують, наче донедавна ніхто тут не здіймав переполох з приводу «ароматів» ферми. Зустрічаємося з заступником директора «Деміс­-Агро» Сергієм Дерев’янком, і він теж запевняє, що «досі нас ніхто справді не турбував». Це лише «останнім часом міська рада мов схаменулася і висуває одну вимогу за другою». Але ж мешканці містечка твердять інше. Були усні і письмові скарги та звернення «в усі, в які можна, інстанції». Була й колективна «Заява 27­ми громадян». Ясно, всі сигнали бумерангом поверталися назад – у міську раду. Важко зрозуміти інше: в міськраді відразу попадали у найдальшу шухляду без шансів на реакцію.

Тому мусимо уточнити причину: останні 10 літ у Підгороднянській раді першими особами та їхніми замісниками перебуло не менше 10 чоловік, і четверо чи п’ятеро з них – точно уже і не пригадають – свої кар‘єри скінчили на лаві підсудних. Зрозуміли? Переймалися не тим, чим треба. Не інтересами земляків, зате шкурними і корисливими аж бігом.

То обидно та гірко людям перш за все від того, що на всі їхні скарги, заяви і домагання реагували як на поросячий вереск – відомо, що поросячим звично називають той, на який можна не зважати. Коли ріжуть свиню, а вона кричить несамовито – хіба відкладають убік ножа? Отож!

Ось історія, котру повідала жителька вул. Лісної Вікторія Кириченко. Вона не змогла терпіти байдужість, яку виявляла міська влада. Заходилася сама бомбардувати вищі інстанції «вимогами припинити газові атаки». В область і столичний Київ відіслала з десяток листів. Відповіді ж отримала винятково з обласних кабінетів. У них як під копірку писали, що «з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, ТОВ «Деміс-­Агро» надано приписи і зараз вживаються заходи адміністративного впливу». Ще з екологічної інспекції докинули: «Посадових осіб підприємства буде притягнуто до відповідальності».

– Але коли оце зовсім недавно, буквально в жовтні уже, вдалося нарешті зустрітися з керівниками «Деміс­-Агро», – каже Вікторія Кириченко, – почула від них, що нічого подібного не було. Не було ніяких грізних приписів, ніхто нікого ні до якої й відповідальності «не нахвалявся, не збирався і не притягував»!

Вірите, підводить риску Вікторія Віталіївна, від брехні з поважних офісів не менш огидно, ніж від «пахощів» тваринного походження!

Метають бісер, як перед свинями

Ще Євангеліє від Матфея застерігало тих, хто не соромиться зневажливо ставитися до народу, як до свиней, а то і гірше. «Не метайте перед людьми, як перед свинями, бісер» – закликало святе письмо. Це уже великий гріх – народ сприймати за бидло. Але «щоб не розгнівити народ, щоб не зневажив він ваш підступний бісер, і не розтоптав вас за нього». Але хто зараз, навіть відвідуючи храми, отож записуючись у віруючі, насправді слухається Бога?

Свинство, котре розвонялося на все Підгороднє, далеко не виняткове. Навпаки, як пошесть, котра поширилася там і тут. Сягнули апогею баталії зі свинарниками «нового типу» на Тернопільщині – у селі Ланівка, де компанія «Агропродсервіс» «отруює землю і воду, а нестерпний сморід душить селянський люд». В сусідній Івано­Франківській області жителі двох районів, Калуського і Галицького, не перестають оточувати в облоги ферми ТОВ «Даноша». Чи візьмемо Полтавщину: там мешканці села Білики раз за разом влаштовують пікети і мітинги супроти свинарника ТОВ «Сільські традиції».

Нічого собі нові традиції для селян, правда ж? Хоч навіщо далеко ходити – і у нашій області в курортній ніби Піщанці поблизу Самари не вщухають пристрасті з приводу свиноферми фірми «Сігма». І всюди, як на долоні, простежуються і корупція, і порушення стосовно екології, і нехтування інтересами місцевого населення, і байдужість органів влади та служб державного контролю і правоохоронців.

До речі, фірми та компанії, які там і тут розводять аналогічне свинство, є членами Асоціації свинарів України. І якщо ви ще не знає­те, то відтепер знайте: два місяці тому Верховна Рада схвалила Закон «Про оцінку впливу на довкілля». Який шкідливі виробництва на кшталт свиноферм вимагає виносити далеко від меж населених пунктів. Але не хтось, а саме Асоціація свинарів звернулася з Відкритим листом до Президента Петра Порошенка з просьбою ветувати цей уже проголосований Закон.

Тим часом у європейських країнах підраховано, що сучасні навіть середньої потужності свинокомплекси своїми податками у місцеві бюджети та робочими місцями не перекривають витрати, які навздогін приходиться виділяти на нейтралізацію шкоди, котру вони завдають довкіллю та жителям територій. У світових же масштабах за небезпекою, якою загрожує населенню свинарство, його відходи прирівняні до відходів ядерних реакторів.

Тому таки не від хорошого життя і не від «кращих» перспектив у випадку з Підгороднім його міська рада нині на чолі з Галиною Кузьменко намагається нарешті «рятуватися від близького сусідства зі свинофермою». Депутати над усе воліли проникнути на її територію, «аби власними носами унюхати, чому і що так воняє». Спершу їх не пустили – «однак на прохідній та навколо огорожі був присутній сильний сморід свинячого гною».

Згодом ТОВ «Деміс-­Агро» як змилостивилося. Однак з умовою: «Вхід через санпропускник з обов’язковими миттям у душі і перевдяганням у спецодяг». І далі: «Оскільки гіршає санітарно­епідеміологічна ситуація і наростає частота захворювань тварин, відвідувачі повинні мати санітарні книжки, які засвідчать проходження ними медичних оглядів». Цим викликало і сміх, і гнів, але більше злої іронії. Ні, ніхто не проти санітарно­гігієнічної безпеки на фермі. Але якщо так «печетеся» про безпеку свиней, чому аналогічно не переймає­теся епідеміологічною ситуацією людей і довкілля? Чи люди і природа тут не варті захисту, якого варті свині?

Ще тут знову привід ставити руба питання – а де влада і державні органи, які мають як вартові стояти на сторожі інтересів народу? Ми нарахували мало не три десятка листів, котрі міська рада відіслала лише цього року і лише у Київ – і ось читаємо відписки, надіслані уже з обласних інстанцій. Усі запевняють, наче ретельно перевірялися скарги. А далі? Держ­авна екологічна інспекція в області, приміром, сповіщає, що «в зв’язку з набуттям змін до Закону «Про відходи» «у поводженні з побічними продуктами тваринного походження… відповідно до ст.7 повноваження винятково служб, які реалізують державну політику у галузі ветеринарної медицини». Отож і звертайтеся до них.

Міська рада діждалася відповіді з Держпродслужби. В свою чергу вона розтлумачила міській владі, що на подібні випадки існує Державна екологічна інспекція. То до неї і апелюйте. Виходить, коло як зашморгом замкнулося? Але ще існують Державна санітарно­епідеміологічна служба, а також Міністерство екології та природних ресурсів. Та як перша, так і друге відмахнулися з тих міркувань, що «питання визначення санітарно­захисних смуг та контролю за ними окремо взятого свиноком­плексу в компетенції місцевих чиновників» – їм і кланяйтесь!

А місцеві теж швидко зорієнтувалися і не лишилися в боргу. Управління Держпродспоживслужби та Державна екологічна інспекція в області в один голос повідомили: «У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Деміс­Агро» не здійснює наразі діяльно­сті з розведення та вирощування свиней, так як його виробничі потужності передані в оренду ТОВ «Агроінд». Отака раптом новина. Сюрприз! Якого біса скаржитеся на «Деміс­-Агро», якщо він уже п’яте колесо до возу? Хіба не схоже це на бажання відбити у підгороднянців «сверблячку» боротися зі свинофермою? В усякому випадку явна спроба пустити їх по колу повторно. Як у лабіринт, з якого не знайти виходу.

В свинячий голос

Адже досить було зустрітися з замдиректора ТОВ «Деміс­-Агро» Сергієм Дерев’янком, як почули від нього, що марно витрачати час на з’ясування, яке ТОВ править бал? Від імені обох він, замдиректора з розвитку, уповноважений шукати порозуміння з людьми. Більше того, Сергій Володимирович запевнив, що як власники, так і керівники ферми зацікавлені як мінімум звести нанівець неприємності, а як максимум – раз і назавжди покінчити з ними. Свідченням цього є громадські слухання, які відбулися за участю і Дерев’янка буквально недавно, 25 жовтня ц. р. Як на думку ж інших їх учасників, у свинячий голос – так говорять у тих випадках, коли щось робиться заднім числом. З запізненням і навздогін.

А як на нашу думку, то ці слухання важко назвати й громадськими – у них взяло участь лише семеро осіб. Однак добре, що хоч вперше на повен голос заявили про наступне: смердить день і ніч, пора кінчати зі складуванням гною поруч, а зріджений – з лагун­відстійників щодня відкачувати і вивозити, – і так далі, кінчаючи потребою «зробити, щоб у відстійниках була суто технічна вода, а у підстилку добавлялися знешкод­жуючі речовини і сорбенти». Та й час здійснити експертизу гною, аби точно знати, якої потенційної шкоди завдає він людям і оточую­чому середовищу та як і чим від нього захищатися?

– І ми з усім згодні, – заявляє Сергій Дерев’янко, – та щиро зацікавлені не викликати більше у підгородян гнів. За підсумками зустрічі з ними підготували план заходів і вже приступили до його реалізації.

Скажімо, продовжує Сергій Володимирович, встановили перекриття над внутрішніми резервуарами зі зрідженим гноєм. Гідроізоляція «зовнішніх» – під відкритим небом – лагун­відстійників ще попереду, але щоденний вивіз з них «суміші» почнеться ніби скоро – «якщо не сьогодні, то завтра». Найперші ж завдання, які ставить перед собою свинокомплекс – очищення рідких фракцій гною до екологічних норм та усунення смердючих запахів від твердих.

І дійсно хочеться вірити, що керівники підприємства воліють того й іншого. Вивчили, кажуть, досвід подібних зусиль, котрий встигли напрацювати на свинофермі ПП «Сігма». «Але не зупинилися на ньому, і чуємо від Дерев’янка, а ще чекаємо від двох розробників пропозиції запроваджувати й інші технології». Отож щоб вибрати між трьома різними варіантами кращий. Що не можна не вітати. Бо ж за нашими даними чутки про «ефективний» досвід ферми ПП «Сігма» надто перебільшені. Це ферма, закрити яку «недалеко звідси у Піщанці уже й через суд намагається народ». Стосовно ж Підгороднього, то перед тутешнім людом засновники ТОВ «Деміс­Агро» не менше завинили, щоб ігнорувати їхні вимоги.

Від нас же нічого не приховував Сергій Дерев’янко лише до певної межі. Ми над усе хотіли на власні очі побачити ті погоджувальні та дозвільні папери, які спершу дали старт проектуванню свиноферми, а потім і її створенню. Тому хоч би що – у 2007 р. зводити такі об’єкти без попередніх громадських слухань не можна було. А у Підгород­ньому ледве не поголовне опитування провели – і не знайшли жодного учасника чогось подібного.

– Ніяких протоколів чи інших підтверджень, що напередодні відбувалися громадські слухання, немає і в мене, – сказав, як відрізав, Дерев’янко, – одначе всі документи, передбаченні архітектурно­будівельними і містобудівельними нормами, вимогами та стандартами, в наявності і в порядку…

І познайомив нас Сергій Володимирович винятково з Декларацією про готовність об’єкта до експлуатації, в якій свиноферма розрахована тільки на 10 тис. голів. Хоч і не в цьому перш за все справа. Перш за все вона в тому, що ферма прийнята в експлуатацію за ДБН – державними будівельними нормами – В.1.1.2­14­2009, які свідчать про забезпечення надійності будівельних споруд і конструкцій. Для подібних ферм існують і норми Б.2.4­3­95. Вони вимагають створення санітарно­охоронних зон. Там, де утримують до 12 тис голів, смуги – мінімум 500 метрів, де від 12 і до 24 тис – 1,5 км, а більше 24 тис – повних 2 км. Це ще й за умови, що діють біохімічні методи та пристрої знезараження тваринницьких відходів і біомеханічні очисні потужності, а так званих лагун­відстійників для зрідженого гною взагалі не існує. Або в них уже чиста вода.

Мешканцям же Підгороднього, розповідає секретар виконкому міської ради Владислав Слуцький, не дозволено навіть знати, скільки утримується свиней. У відстійниках же настільки смердюча рідина, що оце недавно і в холодну пору кинули в один з них камінь – не помогли, що носи затикали, довелося якомога швидше тікати геть…

Але чи знаєте, що 13 га землі ПП Павла Демішева свого часу отримало в оренду «для комерційного використання – розміщення складів канцтоварів». Оскільки крім відгодівлі «товарних свиней вагою 120 кг», ТОВ «Деміс-­Агро» планувало «займатися і виготовленням паперової продукції». Насправді зараз складів немає. Насправді ділянка знадобилася для… відстійників зрідженого свинячого гною. Це «озера»-­ями, вириті в землі. Які нічим непроникаючим не обкладені. Та ще й від них рукою подати до Кільчені. Як пояснює Дерев’янко, тільки зараз «призначення даної земельної ділянки переоформляється».

Наша думка при цій нагоді така: ТОВ «Деміс­-Агро» наскільки завинило перед жителями Підгород­нього, що негайно має «залагод­жувати» ситуацію. Тим паче, що ще у серпні 2013 р. Кабмін України своєю Постановою ферми, на яких утримується 5 і більше тисяч свиней на рік, відніс до об’єктів підвищеної екологічної небезпеки. Позаяк свинячий гній – це аміак, сірководень і метан, феноли і альдегіди, оксиди азоту і вуглецю, діоксиди сірки… Та чого тільки для здоров’я шкідливого він не містить, якщо небезпечних «домішок» у ньому нараховується близько чотирьох сотень найменувань! То не випадково такі ферми, як у Підгородньому, мають працювати за кілометри від населених пунктів і регулярно проходити ретельні екологічні експертизи.

Отож чи скінчиться двобій зі свинарником «під носом» на користь підгороднянців – сьогодні залежить в першу чергу від них самих. Від їхньої влади і їхніх депутатів та активістів. Тим паче зараз, коли децентралізація господарями усіх земель та територій і за межами населених пунктів робить місцеві громади. В межах громади не усі разом і порізно держадміністрації, управління, департаменти та інспекції і т.д., котрі прогнили зверху й донизу і давно куплені з потрухами, не підприємці та бізнесмени й поготів повинні правити бал та диктувати умови, а люди, які тут живуть. Тим паче якщо вони опиняються в заручниках «безпомічності» державної влади і свавілля свинського бізнесу. В становищі потопаючих, коли порятунок – справа згуртованості, послідовності і непоступливості народу. Справа його волі і сили.

Микола Ясень

1592

Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.