Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Общество


Хто не повинен пройти конкурс у Верховний суд

16.01.2017 12:25:27

Не тільки рукописи не горять, але й суддівські постанови, ухвали, рішення – також.

Громадська організація «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров`я» (ГО «ЛАРП») відправила замовним листом з повідомленням Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та Громадській раді доброчесності суддів інформацію (з додатками копій відповідних документів) щодо суддів, які подали свої кандидатури на конкурс у оновлений Верховний суд.

Також публікуємо ці данні на сайті газети «Лица», яку видає ГО «ЛАРП».

До включення інформації у досьє кандидатів на посаду
судді Верховного суду
Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є, Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В.

Постановою Верховного Суду України  від 10 жовтня 2012 року (копія додається) про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України , за участі зазначених вище суддів, встановлено необхідність застосування Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема його статей  19, 20, 21.

Згідно ст.214 ч.2 Цивільного процесуального Кодексу України висновки цієї постанови обов’язкові для застосування на території України.

Постановою Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року (копія додається) про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України, за участі зазначених вище суддів, встановлено: «З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону «Про житлово-комунальні послуги» зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства».

Таким чином спеціальний закон, норми якого застосовувалися з 2005 року, визнаний через вісім років «неконкурующим» з нормами ЦК України.

Цим поставлено під сумнів тисячі чинних рішень судів, які застосовували закон як спеціальний, а також підтверджена незалежність зазначених суддів від Закону.

Вважаємо недопустимими такі експерименти у майбутньому Верховному Суді України.

До включення інформації у досьє кандидата
на посаду судді Верховного суду Охрімчук Л.І.

Ухвалами від 21.01.2016, від 12.02.2016 та від 09.03.2016 суддя Верховного Суду України Охрімчук Л.І. заперечила право звернення громадянина Маслія В.І. до суду для перегляду судових рішень на тій підставі, що у справі про захист прав споживачів необхідно сплатити судовий збір.

При цьому неодноразові посилання на невідповідність такої вимоги чинним нормам ст.22 ч.3 Закону «Про захист прав споживачів», ст.4 ч.2 та ч.2 п.4 Прикінцевих положень нової редакції Закону «Про судовий збір», а також судовій практиці Вищого спеціалізованого суду України суддя залишала без уваги та спростування.

Така «незалежність» судді від вимоги  процесуального закону  мотивувати  відхилення  доводів сторін спору може бути пояснена її впевненістю у безкарності та своєї перспективності для подальшої роботи у Верховному Суді України.

До включення інформації у досьє кандидатів
на посаду судді Верховного суду
Черпак Ю.К., Мойсюк М.І., Рецибуринського Ю.Й.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Тракало В.В. від 13.02.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Устименка К.Г. на постанову Дніпропетровського окружного адмінсуду від 23.04.2013 та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 28.01.14 за позовом до керівника міграційної служби Льовочкіна І.І. про визнання дій неправомірними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 за участі зазначених вище суддів відмовлено у перегляді ухвали судді Тракало В.В. від 13.02.2014.

В обох ухвалах судді не зазначили та не навели  мотивів  відхилення доводів касаційної скарги, які обгрунтовувались в тому числі посиланням на правові висновки Верховного Суду України, які  повинні були бути враховані згідно ст.244-2 КАС України, а саме:

«Постановою Верховного Суду України від 21.05.12 у справі №6-20цс11 визначено:

«Відмова суду касаційної інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом, не можна визнати обгрунтованим.

Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням».

Наведені положення  постанови Верховного Суду України суперечать  ухвалі Вищого адмінсуду України від 13.02.14, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Устименка К.Г. на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року про відмову у позові у зв»язку з обранням позивачем неналежного засобу правового захисту». 

Порушення вимог процесуального закону стосовно зазначення та мотивів відхилення доводів касскарги можна пояснити підсвідомим впливом прізвища відповідача у справі – Льовочкіна.

Направлена до Вищої ради юстиції заява стосовно ознак порушення присяги вказаними суддями залишається не розглянутою до набрання чинності новим законодавством, за яким порушення присяги суддею не може бути підставою для його звільнення.

До включення інформації у досьє
кандидатів на посаду судді Верховного суду
Євграфової Є.П., Євтушенко Є.І., Журавель В.І.

Ухвалою колегії Вищого спеціалізованого суду України від 17 грудня 2014 року за участі зазначених суддів задоволена касаційна скарга підприємства на рішення судів першої та апеляційної  інстанцій про поновлення на роботі інженера Василенко В.О., рішення судів, які в частині поновлення на роботі набрали чинності і працівник вже десять місяців працював, скасовані.

Судді, задовольняючи касаційну скаргу підприємства, не зазначили та не навели мотивів заперечень на касскаргу, а у мотивувальній частині ухвали від 17.12.2014 переписали текст кас-скарги, залишивши суттєві помилки.

Наприклад, в ухвалі зазначено:

«У технічному бюро №1, що займається виготовленням та розробкою агрегатів для ракетоносіїв, при порівнянні працівників на одинакових посадах, було запропоновано подати на скорочення з наявних 2 інженерів технологів 2 категорії – Василенко В.О.(інженер-технолог 2 категорії)»,

хоч відповідно наявному у матеріалах справи штатному розкладу до скорочення – т.1 а.с.159 – у техбюро №1 взагалі були відсутні посади інженерів-технологів 2 категорії.

Не враховані доводи заперечень на касскаргу про необгрунтованість відхилення заперечень профспілкової організації проти скорочення саме Василенко В.О., про наявність її переваг з огляду на вищу спеціальну освіту, якої не було у залишеної на роботі Королєвої В.В., та інші.

Направлена до Вищої ради юстиції заява стосовно ознак порушення присяги вказаними суддями залишається більше року не розглянутою до набрання чинності новим законодавством, за яким порушення присяги суддею не може бути підставою для його звільнення.

До включення інформації у досьє
кандидатів на посаду судді Верховного суду
Писаної Т.О., Мазур Л.М.

Ухвалою колегії Вищого спеціалізованого суду України від 14 квітня 2016 року за участі зазначених суддів відхилена касаційна скарга громадянина Мамонова С.М. на рішення судів першої і апеляційної інстанцій за позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями виконкому Дніпропетровської міської ради (ВК ДМР) щодо завищення тарифів на опалення населення.

Всупереч вимог процесуального закону, у ухвалі ВССУ від 14.04.2016 судді не зазначили та не навели мотивів відхилення доводів касскарги про необгрунтованість оскаржуваних судових рішень, а саме:

«Підставою позову зазначена ст.1175 Цивільного Кодексу України, якою встановлено:

 «Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів».

Дослідженими судом чинними судовими рішеннями – постановою Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 27.02.2012 та постановою Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 24.12.2014 – зазначені рішення відповідача №2706 та №725 визнані незаконними та нечинними з дня ухвалення судового рішення.

На підставі незаконного тарифу 327,25 грн. за 1 Гкал, який не втрачав чинності до моменту постанови суду 24.12.2014 про визнання його незаконним, виконавцю послуг теплопостачання – комунальному підприємству Дніпропетровської міськради «Коменергосервіс» – протягом 5 років сплачувалась завищена оплата послуг.

Розрахунок переплати за 5 років на підставі мотивувальної частини зазначених вище судових рішень було надано суду як розмір спричиненої незаконними рішеннями відповідача шкоди.

У оскаржуваному рішенні райсуду вказано: «як вбачається з матеріалів справи незаконність рішень ВК ДМР в період, який зазначає позивач у своєму позові, судом, відповідно до діючого Кодексу адміністративного судочинства України, не встановлено».

Такий висновок суду суперечить наявним у справі чинним судовим рішенням про визнання незаконними рішень відповідача №2706 і №725, чинність цих рішень у період певного часу не скасовує їх незаконності, а норми ст.1175 ЦК України єдиною підставою застосування встановлюють незаконність нормативного акту.

Суди обох інстанцій не навели мотивів незастосування ст.1175 ЦК України, цей конкретний довід позову та апеляції проігнорований судами.

Прошу також, згідно ст.61 ч.3 ЦПК України, врахувати набравше 28.12.2015 чинності рішення Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 29.09.2015 з аналогічними підставами та предметом позову до відповідача (копія додається). Повідомлення мого представника відповідно ст.131 ч.3 ЦПК України про це рішення у засіданні судової колегії апеляційного суду залишилось без уваги».

Постановлюючи рішення, що не підлягає оскарженню і яке, без обґрунтування, узаконює свавілля комунальних корупціонерів, судді продемонстрували свої професійні якості.

Чи відповідають такі якості доброчесності та присязі судді – вирішувати ВККС України.

До включення інформації у досьє кандидатів
на посаду судді Верховного суду
Дьоміної О.О., Коротуна В.М., Попович О.В., Штелик С.П.

Ухвалою колегії Вищого спеціалізованого суду України від 24 квітня 2013 року за участі зазначених вище суддів задоволено касаційну скаргу підприємства про скасування рішення першої  інстанції за позовом робітника про стягнення зарплати у вигляді премії (копії скасованих рішень від 23.07.2012 та від 18.10.2012 додаються).

При цьому в ухвалі не враховано жодного аргументу касаційної скарги підприємства (копія додається).

Вийшовши за межі доводів касскарги судді надумано послались на неврахування судом норм Типового положення про преміювання щодо преміювання з фонду матеріального заохочення, хоч такий фонд на підприємстві не створювався, премії виплачувались з фонду заробітної плати, про що в цій же ухвалі зазначено:» для операторів котельні встановлено розмір премії  з фонду заробітної плати – до 30%».

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій судді, всупереч норм ст.61 ч.3 Цивільного процесуального Кодексу України, залишили без уваги посилання на чинні судові рішення від 27.04.2011 і від 24.11.2011, якими з підприємства на користь цього робітника вже стягувалась виробнича премія на тих же підставах, що і в оскаржуваних рішеннях.

Таким чином, сумнівне і таке, що не підлягає оскарженню, рішення суддів дозволяє підприємству економити на зарплаті робочих кошти для корупційних оборудок (копія листа Держфінінспекції від 13.02.2013 додається).

Направлена до Вищої ради юстиції заява стосовно ознак порушення присяги вказаними суддями залишається більше року не розглянутою до набрання чинності новим законодавством, за яким порушення присяги суддею не може бути підставою для його звільнення.

До включення інформації у досьє
кандидата на посаду судді Верховного суду
Смоковича М.І.

Ухвалою колегії Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 року за участі судді Смоковича М.І. (інші судді на конкурс заяв не подавали) залишена без задоволення касаційна скарга інваліда Ткаченка І.С. на додаткову постанову суду від 18.04.2012 стосовно чинності визнаного незаконним рішення виконкому міськради.

В порушення процесуального закону у ухвалі суду від 03.12.2014 не зазначені та нічим не спростовуються доводи касаційної скарги, а саме:

«Обгрунтування дати визнання незаконним рішення №725 від 11.05.2011 після 9 місяців дії незаконного рішення тим, що воно потягло настання певних юридичних наслідків для невизначеного кола суб'єктів суперечить нормам ст.8 ч.1 КАС України – «суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищою цінністю та визначають зміст і спрямованість держави».

Як встановлено постановою Бабушкінського райсуду від 27.02.2012 тарифи для населення на транспортування і збут теплової енергії, затверджені рішенням №725 від 11.05.2011 в розмірі 128,53 грн. за 1 Гкал суттєво відрізняються від скасованих рішенням №725 та затверджених рішенням №2706 від 09.10.2009 в розмірі 61,41 грн. за 1 Гкал.

Таким чином, «певні юридичні наслідки» для мене, інваліда другої групи, полягають у сплаті незаконно завищеної ціни протягом 9 місяців, що суперечить як ст.48 Конституції України про право на достатній життєвий рівень, так і принципу верховенства права  згідно ст.8 ч.1 КАС України».

Аргумент касаційної скарги щодо незастосування судами норм ст.16 ч.2 п.4 Цивільного Кодексу України про відновлення становища, яке існувало до порушення права, способом захисту судом прав і інтересів особи також не зазначений в ухвалі ВАСУ від 03.12.2014.

Правовим наслідком ухвали ВАСУ від 03.12.2014 є постанова Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 24.12.2014, якою, з посиланням на ухвалу ВАСУ від 03.12.2014, визнане судом незаконним рішення виконкому Дніпропетровської міськради №2706 від 29.10.2009  визнане чинним  на протязі п'яти років до моменту проголошення постанови 24.12.2014.

Визнання тимчасово (до 5 років) законними незаконних нормативних актів не віднесено до компетенції судів.

Заява інваліда серпня 2015 року до ВРЮ стосовно перевірки дій суддів, що проголосили ухвалу від 03.12.2014 (копія додається) не розглядалась, поки судді Сорока М.О. і Чумаченко Т.А. не звільнились, що виключає їх відповідальність, а у рішенні ВРЮ від 27.09.201 зазначено:

«Скаржник, як на підставу притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, посилається на ст.92 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, незазначення мотивів відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Проте ст.93 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали) не містила такої підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності…».

Тобто, застосування закону «Про судоустрій і статус суддів» у попередній редакції виключає відповідальність суддів.

В той же час постановою Верховного Суду України від 12.04.2016  справа №П/800/485/15, підтримано доводи Вищої ради юстиції стосовно застосування закону «Про судоустрій і статус суддів» у попередній редакції при постановленні рішення ВРЮ від 03.12.2015 №923/0/15-15 «Про внесення подання  Президентові України про звільнення ОСОБА 1 з посади судді».

У постанові Верховного Суду зазначено: «Таким чином, після набрання чинності Законом №2453-УІ в редакції Закону №192-УІІІ уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого ч.4 ст.96 зазначеного Закону».

Таке відношення до Закону є ознакою корпоративності суддів у їх взаємооцінюванні, але не може бути визначальним при формуванні складу оновленого Верховного Суду.

До включення інформації у досьє
кандидата на посаду судді Верховного суду
Мостової Г.І.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України Мостової Г.І. від 29.10.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касскаргою громадянина Третяка А.М. на підставі п.5 ч.4 ст.328 ЦПК України.

Обґрунтування відмови сформульовано одним абзацем ухвали:

«Відмовляючи у задоволенні вимог позивача суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що оскарження дій відповідача лише щодо факту нарахування оплати із застосуванням завищених тарифів з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не є способом захисту, оскільки в такому випадку позивач не позбавлений права доводити відсутність заборгованості у разі пред'явлення до нього вимог».

Будучи впевнена у своїй безкарності, адже ухвала оскарженню не підлягає, суддя залишила без уваги як доводи касаційної скарги, так і предмет позову взагалі – позовні вимоги визнання нечесної підприємницької практики і зобов'язання відповідача укласти договір надання житло-во-комунальних послуг відповідно до Типового договору.

У касаційній скарзі зазначено:

«Доказом застосування відповідачем нечесної підприємницької практики – неналежного способу розрахунку ціни при нарахуванні оплати послуг – є ухвала Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 30.01.13 (а.с.68-69), яка підтверджує зупинення дії тарифу 327,25 грн. за 1 гкал, встановленого рішенням виконкому Дніпропетровської міськради від 29.10.09 №2706, з жовтня 2010 по 30.01.13 на підставі норм ст.21 ЗУ «Про прокуратуру».

У зазначеному адміністративному судовому процесі КП «Коменергосервіс» брало участь у якості третьої особи, володіло інформацією про зупинення тарифу 327,25 грн., але спонукало мене до оплати послуг за недіючим тарифом.

Суди не зазначили мотивів відхилення доказу про спонукання мене відповідачем до оплати послуг за недіючими з жовтня 2010 до 30.01.13 тарифами – претензія від 01.09.11 (а.с.41) – який свідчить про нечесну підприємницьку практику.

У рішенні апеляційної інстанції вказано: «Крім того, відмовляючи позивачу в частині зобов'язання відповідача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач запропонував позивачу укласти договір, який не відповідає п.19 типового договору, затвердженого постановою Кабміну України від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», – то такого обов»язку на укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого і запропонованого відповідачем, у позивача не має».

Такі висновки суддів суперечать нормам ст.19 ч.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»: «Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах», а також ст.21 ч.2 п.3 зазначеного закону:»Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором» а також правовим позиціям Верховного суду України у справі 6-110цс12 (копія постанови додається)».

Обмеження права касаційного розгляду судового спору без врахування доводів щодо необгрунтованості оскаржуваних судових рішень свідчить про рівень доброчесності судді.

З повагою,

керівник ГО «ЛАРП»  О.О. Гарагуц

3250

Тэги: конкурс, суд
Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
Загрузка...

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.