Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Позитиффный досуг – гармоничная жизнь


Присвячується 64-річчю з дня народження Квітки Цісик (ВІДЕО)

04.04.2017 14:06:19

«Вона була хороша, метка, проворна, цікава, доброзичлива, щира… Видно, що американське життя мало свій відбиток, а от родинний момент – ця українська ментальність – у неї зберігся…»

Хто ж ця жінка, яку хто чув хоч один раз, уже не може забути?

Квітка народилася 4 квітня 1953 року в сім'ї емігрантів із Західної України. Її батько був професійним скрипалем.

З чотирьох років батько вчив Квітку грі на скрипці, але ще одним музикантом в сім'ї стала не вона, а її сестра Марія – вона стала видатною піаністкою і деякий час була директором консерваторії у Сан-Франциско.

Квітка ж мріяла стати співачкою. Для цього вона вступила до Нью-Йоркської консерваторії, де майстерно відшліфовувала своє колоратурне сопрано.

Працюючи з відомими американськими співаками, Квітка відгукувалася на комерційні пропозиції і скоро перетворилася на найбільш оплачувану виконавицю джинглів – рекламних мотивів для радіо й телебачення.

Голос Кейсі (так вона була відома американцям, приберігши ім'я Квітка для себе як співачки) звучав у рекламних роликах компаній Coca-Cola, American Airlines та авіакомпанії «Дельта», Sears, Safeway, Starburst, ABC, NBC, CBS, «Макдоналдс». З 1982 року й до своєї смерті Кейсі Цісик залишалася єдиним голосом компанії Ford Motors.

Кейсі починала як оперна співачка, але згодом стала володаркою одного з найпоширеніших у світовому ефірі голосів – завдяки її сольному й бек-вокалу в записах джазових і поп-зірок та виконанню рекламних джинглів великих компаній. Американці підрахували, що загалом голос Кейсі почули понад 22 мільярди людей.

Квітка записала кілька пісень для голлівудського фільму «You light up my life», зігравши в ньому роль подружки головної героїні, яка співає голосом Кейсі.

Уривок з фільму «You light up my life»

Через юридичну тяганину між рекординговою компанією та кіностудією з приводу того, під чиїм лейблом має вийти диск із піснями, головна композиція з фільму вийшла у виконанні іншої співачки – Дебі Бун, полонивши США.

Під час вручення «Оскара» Джеку Бруксу – автору «найкращої пісні для кіно 1977 року» – пісню виконувала Дебі з хором хлопчиків. Квітка проігнорувала запрошення на церемонію.

Квітка двічі була одружена і обидва рази за видатними музикантами, які й сьогодні належать до вершків музичної індустрії США.

Завдяки своїм чоловікам – композитору-аранжувальнику Джеку Кортнеру й інженеру звукозапису Еду Раковичу – Кейсі вдалося записати її українські альбоми. 

Квітка з чоловіком Едом Раковичем та сином

Як би голосно це не звучало, але мотивом до їхнього запису було бажання Квітки прислужитися чимось її історичній Батьківщині. До співпраці Кейсі залучала найкращих музикантів та аранжувальників, вклавши у запис більше 200.000 доларів із власних коштів.

Альбоми продюсував чоловік Квітки, відомий інженер звукозапису Ед Ракович, на піаніно акомпанувала сестра Марія, на гітарах грав Стюарт Шарф, а мати Іванна пильнувала за правильною вимовою доньки.

Перший диск «Kvitka» був записаний у 1980 році, другий «Two Colors» – у 1989. Між цими датами Кейсі встигла розлучитися з Джеком і побратися з Едом, якому народила сина Едді. Усі ці перипетії не завадили усім трьом плідно співпрацювати у створенні музики на обох дисках.

Для своїх українських сесій Квітка збирала такі бездоганні ансамблі, які нечасто могли собі дозволити більшість тодішніх поп-зірок США. Тому не дивно, що ці диски зібрали купу нагород у Канаді, а в 1990 році були номіновані на «Греммі» в категорії contemporary folk.

Квітка Цісик приїздила в Україну лише один раз – у 1983 році разом з мамою. Після здобуття Україною незалежності вона мріяла проїхати по країні з концертним туром, але не встигла. Як не встигла і записати третій альбом – з колисковими.

Співачка померла 29 березня 1998 року від раку грудей, не доживши п'яти днів до свого 45-річчя. Через цю хворобу пішли з життя усі жінки в родині Цісик - мати Іванна у 1994 році, а в 2003 – сестра Марія.

Унікальне відео-інтерв'ю з Квіткою Цісик

За свої неповні 45 років Квітка Цісик встигла записати два україномовні альбоми – «Квітка» і «Два кольори». Планувала записати колискові, але ж не встигла.

Ніхто не візьметься стверджувати, яким вітром вперше принесло цю заокеанську квітку в Україну. Але Олександр Горностай згадує, що колись (можливо, і вперше) платівку Квітки Цісик у Київ привіз бандурист Віктор Мішалов.

У 80-ті роки вони разом навчалися у Консерваторії. Віктор Мішалов був австралійцем українського походження, навчався у Києві, а пізніше переїхав у Канаду, в Торонто. Приїжджаючи в Україну, він і привіз платівку Квітки Цісик.

«Тоді з'явилася перша платівка «Квітка» і вона була дуже популярна. Альбом ходив на касетах, на бобінах, люди переписували, слухали, всі захоплювалися і дуже хотіли побачити саму Квітку», – згадує Олександр Горностай.

Кілька разів він намагався запросити Квітку Цісик до України. У 1989 році Олександр Горностай разом з іншими музикантами придумали і організували фестиваль «Червона рута».

У програмі фестивалю був спеціальний концерт, на який запрошували українців з-поза меж України. Організаторам вдалося запросити кілька груп з Америки, Канади і Європи.

«Так само ми хотіли запросити Квітку Цісик», – розповідає Олександр Горностай, який в ті роки був директором фестивалю «Червона рута».

Уперше із запрошенням до Квітки Олександр Горностай звернувся через українську діаспору: «Бо на той момент ми ще не були ні в Канаді, ні в Америці, це був Радянський Союз. Нам переказали, що, на жаль, вона не зможе приїхати на фестиваль, хоча була б дуже рада».

На той час у Квітки Цісик були інші проекти, зокрема, з компанією «Ford Motors».

Наступного разу Олександр Горностай намагався запросити Квітку Цісик в Україну в 1992 році – для участі в концерті з нагоди першої річниці незалежності України.

Квітку хотіли запросити на річницю незалежності України саме з піснею «Я піду в далекі гори».

Того разу Горностай вже встиг побувати і в Америці, і в Канаді, мав контакти у діаспорі – і до Квітки звернувся особисто, написавши листа. Втім, і другого разу Квітка не змогла приїхати.

За словами Олександра Горностая, протягом 1992 року він паралельно брав участь в іншому проекті, знімав фільм для телебачення Канади «Україна: земля і люди» – до сторіччя еміграції.

«Потім я їхав у Ванкувер на фестиваль, де презентували цей фільм, через Нью-Йорк. Перебуваючи там кілька днів, я спробував зустрітися з Квіткою. Завчасно з нею я не домовлявся», – розповів Олександр Горностай.

«Вона зустрілася зі мною. Ми домовилися, що підемо до студії, де працює її чоловік. Я запитав її про дозвіл зняти інтерв'ю – Іриней Юрчук узяв тоді з собою камеру», – додає він.

За словами Олександра Горностая, Квітка Цісик була невеликого зросту і дуже, як хтось уже казав, схожа на білочку.

«Вона була хороша, метка, проворна, цікава, доброзичлива, щира… Видно, що американське життя мало свій відбиток, а от родинний момент – ця українська ментальність – у неї зберігся», – згадує Горностай.

«Як професійний музикант, продюсер, керівник, усе життя від першої ноти, яку я почув у пісні «Іванку, Іванку», до «Журавлів» на другому диску, я не можу її спокійно слухати. Навіть згадуючи про цю музику, завжди щось зі мною діється. І думаю, те саме з іншими людьми, які її чули».

За матеріалами Life.pravda.com.ua

1421

Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
Загрузка...

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.