Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Политика


Як на Синельниківщині кандидатів залякували

30.10.2017 11:55:04

Ось так у нас в країні: не люди викликають поліцію, щоб не боятися, а поліція викликає в людях страх. Ви скажете – нічого нового, так було завжди. Але чи то є знаком продовжувати це терпіти? Чи вже настав час щось змінювати у своєму житті?

Понеділок – важкий день, а якщо понеділок – ще й останній день для зняття кандидатур перед виборами, то це взагалі перетворюється на жахливий сон. Саме в таке страхіття перетворився понеділок 9­-е жовтня для кандидата в голови Раївської ОТГ Антона Мартиненка.

Пан Антон – звичайний мешканець Богуславки, він має велику родину – виховує разом з дружиною чотирьох діточок та чекає на скоре поповнення сім’ї. Зареєстрував він свою кандидатуру з однією метою: хоч щось покращити в житті громади.

Звісно, Антон Мартиненко розумів, що він не тільки не єдиний у світі носить своє прізвище, а й взагалі має кількох однофамільців серед кандидатів, та це йому навпаки здалося влучним моментом – можливо, його прізвище ще й допоможе на виборах та дасть шанс попрацювати на благо ОТГ. Але все сталося зовсім інакше…

9-­го жовтня після обіду до пана Антона у двір завітала автівка з синіми номерами. З неї вийшов дільничний Банний, який розповів, що на Антона Мартиненка відкрито кримінальну справу і він зобов’язаний поїхати з ними.

Також дільничний заявив, що пан Антон сфальсифікував вибори і просто повинен написати заяву про зняття своєї кандидатури, або йому загрожує тюрма.

Антон Мартиненко заперечив цьому та зазначив, що все він робив згідно до вимог чинного законодавства. Тож він чистий перед законом і йому немає чого боятися.

Пан Антон повністю відмовився спів­працювати з паном Банним у питанні зняття своєї кандидатури.

Та це був лише початок. Вже близько 23­-ої години у двір до Антона Мартиненка завітала нова делегація – приїхала Mitsubishi, з якої вийшли двоє молодиків та зі зброєю в руках почали обходити будинок кандидата, в якому, до речі, знаходилося четверо неповнолітніх дітей та вагітна дружина.

Переживаючи за своє життя та за життя своїх рідних, Антон Мартиненко  кинувся до телефону, але виникла дилема – як дзвонити у поліцію, якщо її представники в особі дільничного кілька годин тому були у нього вдома та вели себе зовсім не як захисники громадян. Довіри до поліціантів не було.

Тому Антон Мартиненко зателефонував своєму сусіду – Сергію Єфимову, котрий також готувався до виборів – він висунув свою кандидатуру на посаду депутата ОТГ. На щастя, поруч із Сергієм Єфимовим знаходився депутат облради Володимир Володимирович Хорішко та помічники депутата разом із журналістом, в цей пізній час вони контролювати роботу комісії у ТВК.

Довідка

Мартиненко Юрій Іванович, 18.09.1967 р.н., з 2015 р. – голова Синельниківської районної ради, депутат від партії «Українське об’єднання патріотів «Укроп».

У 2010-­2014 рр. – голова Синельниківської райдержадміністрації, член Партії регіонів.

30 жовтня 2014 р. був люстрований – звільнений з посади голови Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

Зараз балотується на посаду голови Раївської об’єднаної територіальної громади (ОТГ) Синельниківського району від Блоку Петра Порошенка «Солідарність».

Дізнавшись про ситуацію, вони миттю помчали до Антона Мартиненка. Тим часом у дворі кандидата почалася метушня. Або молодиків хтось попередив про виїзд «рятувальної команди», або ще щось, та всі швидко сіли до автівки й рванули звідти.

Та далеко їм поїхати не вдалося – на дорозі їхню машину зупинив депутат Хорішко, і йому вдалося заблокувати проїзд та не дати можливості молодикам втекти. Приблизно через годину за викликом Володимира Хорішко на допомогу Антону Мартиненко також приїхав  депутат Синельниківської міськради Дмитро Юрійович Сиромятніков, котрий також був на чергуванні на одній з ТВК.

Нічне протистояння автомобілів в очікуванні слідчо-оперативної групи,
що їхала більше 4-х годин

Номери Mitsubishi, з якого залякували кандидата

«А далі – ми стоїмо вночі на дорозі, – розповідає Володимир Хорішко. – Дивимося – а вони нам показують зброю в лобове скло. Я відразу зателефонував до поліції, бо ситуація – критична, кожна хвилина була настільки напруженою, що її можна було різати ножем і хто зна, що в тих молодиків на думці.

У нас з собою також була зброя, але – мисливська, з усіма необхідними документами. Тож я попередив поліцейських про її наявність та про те, що користуватися нею зовсім не маю бажання, тому з нетерпінням чекаю на їхній швидкий приїзд».

Поліція виправдала всі очікування. Але не Володимира Хорішко, а компанію зі зброєю. Копи приїхали близько за годину. Вони здалеку подивилися на автівки, побачили, що у Mitsubishi знаходяться озброєні люди та… викликали допомогу. Собі. Відповідні звернення щодо цього «професіоналізму» були направлені у чергову частину.

Ще через немалий проміжок часу прибуло підкріплення, яке почало обшукувати в першу чергу чомусь не автівку молодиків, а машину Володимира Хорішко. Протягом півтори години тягнулося це дійство.

А в цей час з автівки молодиків по черзі всі бігали до лісосмуги, так би мовити, по малій потребі. А разом з тим, коли до них нарешті дійшла черга на обшук, то, звісно, ніякої зброї в їхній автівці вже не було.

Обурливе те, що слідчо­оперативна група прибула приблизно о четвертій ранку, хоча весь процес розпочався десь об 11 ночі.

«Я не розумію дій правоохоронців! – наголошує Володимир Хорішко. – Все це виглядало як фарс! Що ж це за країна така, де люди, які дали присягу захищати громадян, так себе ведуть? Яку країну ми можемо будувати, коли всі, хто повинен захищати людей – що влада, що поліцейські, – навмисно закривають очі на дійсно страшні ситуації. Антон Мартиненко просто бажав змін на краще та прагнув працювати на користь людям.

А те, що відбувається – просто залякування, щоб хтось зміг собі забрати більше голосів. Якому ж із Мартиненків вигідно зняти свого конкурента? У кого є достатньо влади та ресурсів, щоб вчинити такий галас в районі? Лише одне мене трохи заспокоює –  Олег Миколайович Малинога, начальник Синельниківського відділу поліції, дав обіцянку, що вибори пройдуть з підвищеним рівнем безпеки. Він складає враження порядної людини, котра тримає слова та гідно виконує свій обов’язок. Тож я маю надію, що під час виборів безпека буде на найвищому рівні. А я, в свою чергу, також особисто буду за всім цим слідкувати».

Дуже доречне зауваження слідчо­оперативній групі зробив заступник начальника обласної поліції Володимир Богоніс – він поцікавився, як він дістався до місця подій з Дніпра на 40 хвилин раніше, ніж слідчо­оперативна група з Синельникового.

Чим же закінчилося нічне протистояння? Повнісіньким нічим для молодиків, та вилученням офіційно зареєстрованої зброї у депутата облради Володимира Хорішко. Після чого всі учасники процесу просто сіли по машинам та роз’їхалися.

Наступного дня всі потерпілі та свідки, включаючи депутатів Хорішко та Сиромятнікова, сусідів Антона Мартиненка, подали відповідні звернення та заяви до всіх органів. До слова – свідків цього процесу було дуже багато. І всі без всяких приховувань розповіли, яка бездіяльна та некваліфікована поліція та про злочини відносно тих невстановлених осіб, котрим поліція потурала.

Як будуть розглядатися ці звернення та заяви, та як будуть розгортатися подальші події – ми будемо тримати вас в курсі. Та хочеться зазначити, що ні у вівторок, наступного дня після нападу на пана Антона Мартиненка, ні навіть у середу – поліція не проводила опитування жодного свідка чи потерпілого. Люди самі звернулися до поліції зі своїми заявами.

На фоні всіх цих подій дуже цікавою є постать пана Банного, незмінного та «славнозвісного»  в народі керівника дільничних у районі. Мабуть, всі читачі розуміють, про кого йдеться мова. Може зараз керівництво нарешті схаменеться та розпочне боротьбу із корупцією саме з нього.

Щодо кандидата в голови ОТГ Антона Мартиненка, то він зазначає, що дана ситуація – дійсно по­людськи страшна:

«Я не міг собі й уявити, що мені доведеться через таке пройти. А головне – що моя родина потрапить під удар. Неможливо й описати словами, як було жахливо, коли біля мого будинку були люди зі зброєю, котрих лише стіни відділяли від моїх рідних. Не дай Боже комусь такого. Я йшов на вибори чесно, законно та з гарними надіями.

Та те, що відбувається, руйнує все те, що я собі уявляв. Я ніколи й не думав, що за місце голови ОТГ йде така боротьба – дійсно, не на життя… А що ж тоді коїться при виборах у Верховну Раду?

Боляче від того, що наша країна живе за правилами – хто сильніший, у того й влада. Прості люди, як я, хочуть змінити життя на краще, але цей шанс просто відбирають, та ще й як – погрозами, силою, грошима. Та я хочу зазначити, що я не відступлюся. Так, я боюся за свою родину. Боюся, набагато більше, ніж за себе. Та я вже просто не можу відступитися. Я йду на вибори. Я вірю в те, що правда переможе».

Сусід  Антона Мартиненка, Сергій Єфимов, зазначив, що такого свавілля він не бачив протягом всього свого життя:

«Я особисто знаю Антона. Так сталося, що він є однофамільцем славнозвісного Мартиненка Юрія Івановича, голови райради, що й обумовило подальші кримінальні події. Все, що сказано вище – чиста правда. З нами були не тільки депутати, а й журналіст та юрист. Всі вони 100% підтвердять всі слова та нададуть необхідні докази.

Щодо мене особисто – я вражений кримінальною бездіяльністю та халатністю поліції протягом цих подій. Я хочу подякувати всім активістам та депутатам, що не залишили багатодітну сім’ю в біді та відгукнулися і за лічені хвилини прилетіли на їхній порятунок. Хто зна, чим би це все могло завершитися…

Не можна допустити, щоб нами керували злочинці. Не можна допустити, щоб нас ламали через коліна, а для непокорених, взагалі, була уготована доля зі зброєю.

Не можна допустити того, щоб нас і далі залякували розборками, пістолетами і злочинцями. Мені така влада не потрібна. Я йду депутатом на Раївську ОТГ. Я хочу змінити громаду на краще. Я вірю, що все це ми разом зможемо зробити. Але, я не хочу, щоб у нас були такі очільники, які свої питання «вирішують» через зброю та через молодиків».

Антон Мартиненко не зламався та продовжує шлях до виборів. Та скільки людей, котрих з цього шляху знесли? Когось – грошима, когось – грубою силою, когось – залякуванням.

Як, наприклад, Юлію Гречко, котра також висувала свою кандидатуру на голову ОТГ. Жіночці зателефонували та запросили, куди б ви думали, до  поліції. Де не в самій м’якій формі почали допитуватися: чому вона йде на вибори, нащо воно їй потрібно, чи їй зайнятися більш нема чим… І Юлія, котра дотримуючись всіх правил, була зареєстрована – злякалася та зняла свою кандидатуру.

Ось так у нас в країні: не люди викликають поліцію, щоб не боятися, а поліція викликає в людях страх. Ви скажете – нічого нового, так було завжди. Можливо. Але чи то є знаком продовжувати це терпіти? Чи вже настав час щось змінювати у своєму житті?

М.Соколов

(опубліковано в газеті «Вісник народу»)

651

Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.