– Я вкотре впевнився, – розповідає Володимир Володимирович, – що головна проблема людей – це здоров’я. З близько двох десятків бесід, що я провів в Іларіоновому, лише три стосувалися інших проблем.Двоє людей звернулися за юридичною консультацією, з ними працюватимуть мої юристи, та одна жіночка – за допомогою у друці збірки власних віршів.
Всі інші – це люди, у кожного з яких своє горе. Українці не можуть дозволити собі якісне лікування, і у цієї біди спільне начало – нестача коштів. Ми живемо в країні, котра все нижче опускається в світовому рейтингу заробітних плат, хоча звідусіль чуємо про підняття мінімалки. Але на ділі – людям урізають ставки, змушують працювати нелегально, аби не сплачувати податки, які ростуть разом з мінімалкою.
У нас з гордістю вводяться абсурдні медичні реформи, які лише ускладнюють життя простим людям. І що ми маємо? Ми маємо величезну смертність, ми маємо товстезні медичні картки, ми маємо скажені ціни на ліки. Як вижити в такій ситуації? Як сказали мені під час прийому – «легше вмерти, ніж вилікуватися». І це, насправді, дуже страшно. Звісно, я докладу всіх зусиль, аби допомогти кожному, хто звертається до мене. Та це не вирішить головної проблеми.
Якщо в українців не підніметься рівень життя, якщо закони й надалі будуть приймати в інтересах лише влади, а не простих людей – то який сенс взагалі в роботі чиновників? Для кого вони працюють? Слід, врешті решт, братися за роботу, на яку вас прийняли ці прості люди, та робити все, аби змінити їхнє життя!