Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать


Ростислав Винар: «Коли я вперше почув за Брагінського, моєю реакцією було: «А хто це?»

01.02.2011 13:58:20

Сьогодні відомого на Дніпропетровщині хірурга вищої категорії Ростислава Винара звинувачують ні багато ні мало - у підриві бізнесмена з групи «Приват» В'ячеслава Брагінського.

Ростислава Винара, який до того ж є членом ВО «Тризуб» ім. С. Бандери, було затримано на Франківщині 8 січня майже водночас з іншими «тризубівцями».

Спочатку хірургу інкримінували підпал франківського кафе «Галич». Але згодом Винара разом з його побратимами під охороною взводу до зубів озброєного «Беркуту» літаком (!!!) етапували до Дніпропетровська, де він дізнався про нове звинувачення.

Очевидно, влада проводить первентивну зачистку «неблагонадійних елементів». Розуміючи, що, доведений до відчаю економічними провалами «регіоналів», народ може «взятися за вила». Тож народ треба обезголовити.

Спочатку заарештовували урядовців з кабміну Тимошенко, яка так і не визнала «перемогу» Януковича. «У цьому і є причина цькування її людей», - впевнені поінформовані політологи.

У 2011 році черга дійшла до «тризубівців», які опинилися на заході країни саме в той момент, коли туди поїхав і Віктор Янукович. В «геніальних головах» правоохоронців могли виникнути дві думки. Перша - «тризубівці» готують замах на гаранта - адже ж Сталіну вже голову відрізали. І друга, яка випливає з першої: нам не завадить маленька переможна вій­на з радикалами. Для підвищення власної ж ваги в очах гаранта.

У самому ж «Тризубі» заявляють, що замовлення на арешт «хлопців» надійшло безпосередньо з Банкової. Патріотичну організацію вирішили ліквідувати.
І що підрив Сталіна в Запоріжжі є провокацією, яка передувала майбутнім арештам та терору з боку влади.

Вина ж Ростислава Винара, здається, полягає лише в тому, що він опинився не в той момент не в тому місці. Залишається лише питання: хто відповість за затримання, безпідставні звинувачення у злочинах, обшуки тощо?

 

- Ростислав Любомирович, розкажіть читачам обставини Вашого затримання.

- 11 січня - річниця смерті мого батька. Я взяв планову відпустку на два тижні, щоб поїхати у Львів, провести Різдво з родиною і побути з мамою в скорботний день. До Львову я приїхав 5 січня, розташувався у мами. Шостого січня ми зібралися на Святвечір: я, мій син, брат, мама (якій 83 роки - досить поважний вік вже). Ввечері зателефонував Іван Сута - «тризубівець» з Тернополя, і запропонував разом з ним посидіти за Різдвяним столом. Наступного дня о 12.30 я вже був у Тернополі. Зібралась сім'я Івана Сути, був священик - отець Петро, дружина і діти мого кума - Дмитра Яроша, багаторічного командира і лідера «Тризубу».

Наступного дня, 8 січня, нинішній командир «Тризубу» Андрій Стемпіцький запросив мене приїхати до нього в Івано-Франківську область, продовжити святкування.

Ми сіли за святковий стіл, з нами також посидів господар, але недовго, кудись по­їхав у своїх справах. Об 11 годині вечора я пішов спати.

Надранок дружина Андрія Стемпіцького сказала, що його арештували. Згодом виявилось, що Андрій Стемпіцький утримується в Рогатинському ІТТ (ізолятор тимчасового тримання). Я ще запитав: «Жанно, тобі потрібна допомога?» - «Ні, я сама розберуся». І я пішов на зупинку. Доїхав до Рогатина - це районний центр, там зупиняються всі автобуси, що їдуть до Львова. Біля вокзалу підходить до мене чоловік, запитав, де аптека, ще якусь дурню. Я нічого не зрозумів, перепитав. Раптом підскочили чотири амбали - завалили лицем в брудний сніг, і це з криками: «Тримайте, обережно, в нього зброя!» Заламали руки, наділи кайдани, буквально вкинули в машину і повезли в Рогатинський райвідділ.

 - Так на якій підставі Вас «забрали»?

- Мені цього не пояснювали. Привезли у райвідділ і відразу провели обшук. На моє суб'єктивне враження, міліціонери були дуже розчаровані, бо знайшли лише гаманець, туалетне приладдя та окуляри. Також у мене вилучили два мобільних телефони, записник, паспорт і 1.200 гривень.

Після цього, вже під вечір, у мене зняли відбитки пальців. Повели до начальника райвідділу, він поставив кілька питань, підлеглим сказав: «Працюйте!» І все.
Я з розумінням поставився. Може, їм треба перевірити по картотеці, може когось шукають.

Мені не було висунуто жодних звинувачень. А вже ввечері на мене раптово знову наділи кайдани, чорну непрозору шапку (чи панчоху) і з криками: «Голову нижче, бігом, мовчати», - завантажили в автозак і привезли в Івано-Франківське управління МВС. Вже там, просидівши годину з панчохою на голові, мені стало бракувати повітря і я попросив «оперів»: «Хлопці, зніміть мені шапку, бо дихати немає чим!»

Сюди ж привезли й інших «тризубівців». Почалися допити.

Дізнавшись, що я хірург, до мене почали вже нормально ставитись, дали попити води. Допитували нас по черзі. Мене - з 1 до 2 години ночі. Хоча, наскільки я знаю, допит має вестися до 22.00. Мені була пред'явлена постанова про затримання. Ще перед тим слідчий Юрій Винник запитав, чи я знаю, за що мене затримано.
І він показав мені постанову, в якій вказувалось, що 22 грудня 2009 року Роман Хмара у співдії зі мною, а також ще 5 людьми підпалили двері кафе бару «Галич» (тоді там знаходився офіс Партії регіонів - авт.), а потім кинули туди пляшку з запалювальною сумішшю. Отак довелося дізнатися, який я страшний терорист.

Слідчий сказав: «Я маю право затримати Вас на 72 години».

Десь о 4 годині ранку нас повезли в Наддвірнянське ІТТ. Там з мене зняли годинник, ланцюжок з хрестиком, залишили без ременю, шнурівок та помістили в одній камері з людиною, яка підозрюється у здійсненні пограбування.

Весь цей час я переживав, як там старенька мама, яка до цих пір не знала, де я знаходжусь.    

- Здається, в той же день до Вас приїжджали слідчі з Запоріжжя?

- Так. Цього ж дня до мене приїхали слідчі Запорізького обласного СБУ, також був слідчий СБУ Івано-Франківського управління. Коли приїхали запорізькі «товариші», мене покликали в кімнату для слідчих дій. І почалося: клікухи, поганяйла.

«Говори все, що знаєш, джерела фінансування. Коли останній раз був у Запоріжжі?»

Я спокійно на нього подивився: «Не розумію, про що Ви говорите».

«Ну как там тебя звали в твойом «Тризубе»?»

«Моє псевдо Спис. А в Запоріжжі останній раз був на курсах підвищення кваліфікації».

Вони так із знущанням: «Якої такої кваліфікації - підривника?»

«Та ні. Я - хірург, був на курсах перед отриманням вищої категорії». - Німа сцена секунд 10... Говорю: «Я взагалі хірург лікарні швидкої допомоги міста Дніпродзержинська. І живу я на зарплату».

Далі, після невдалих спроб залякати мене можливим 6-місячним арештом, СБУшники зникли.

Ввечері наступного дня слідчий Винник дав розписатися у моїх свідченнях по справі Стемпіцького, де я йшов як свідок. А на моє питання, чи буде моя доля завтра вирішуватись (спливали 72 години терміну затримання) - він сказав якось так не визначено: як начальство вирішить, так і буде.

Вибачте, а як же закон?

До речі, Винник ще сказав, що я опинився не в той час не в тому місці. Це ж саме сказав один зі слідчих СБУ. Виходить, в нашій країні можуть схопити людину і посадити в тюрму лише за те, що вона знаходиться не в тому місці, де владі хотілося б?

- Тоді Вас так і не звільнили...

- Вранці мене і ще 5 хлопців в супроводі ДАІ та «Беркуту» повезли у Львів, в аеро­порт. Туди із Запоріжжя за бюджетні кошти пригнали літак - АН-24. Нас у супроводі взводу автоматників, в повній бойовій готовності, завантажили в літак. Підійшов керівник групи охорони, підполковник, говорить: «К вам тут будут относиться так, как вы отнеслись к жителям города Запорожья».

Але ми були навіть не в статусі обвинувачуваних, щоб ви розуміли, про що йде­ться. А нас вже призначили винними!

Хоча до рядових охоронців я не маю жодних претензій. Вони знаходились під дуже жорстким наглядом з боку своїх командирів. Я кинув репліку, що я лікар. Реакція була приблизно такою: «Ви лікар, так що ж сталося?!» Хлопець просто по-людськи поставився. Їх командир зразу на нього глянув, як рявкне: «Пункт 60 - мовчати!»

Ввечері нас привезли в Запоріжжя. Далі все було, як у дешевому американському бойовику. Сирени, мигалки, два автозаки, два мерседеси для охорони. І крики: «Терористів привезли, терористів привезли... Підготуватися до прийому; перший пішов, другий, голову нижче, мовчати!» Нас погрузили в автозаки і повезли в Запорізьке міське управління МВС.

При цьому хочу наголосити: 10 січня за постановою Запорізького Жовтневого суду у мене вдома, в Дніпродзержинську, міліція провела обшук. Були вилучені системні блоки від комп'ютера і деякі речі, які не занесені в протокол обшуку. Все це робилося без мої присутності.

В Запоріжжі мені задали лише одне питання: як я ставлюсь до Сталіна? А як я можу ставитись до людини, яка близько 8 млн українців знищила?! Ці слова викликали велике обурення серед людей, в яких на шевронах були тризуб і синьо-жовті прапори. На мене просто накинулись: «Шо ти тут видумуєш? Ми всі жили дружно, а голоду не було, лише природні катаклізми...»

Ці люди не те що не знають історії власного народу, навіть українське законодавство не вивчили, яке чітко говорить, що заперечення факту Голодомору є злочином.

Після цього близько 1 години ночі за мною приїхали з Дніпропетровська.

- В Дніпропетровську Вас знову допитували?

- Там вже була слідча Головного управління МВС в Дніпропетровській області Вік­торія Жулінова. Склала протокол нового затримання. Але сказала, що допитувати мене не буде. Зробила все згідно законодавства. За півгодини бесіди запитала, коли я їв востаннє. А я за цю добу не те, що нічого не їв, навіть краплі води не пив...

Вона зробила мені чаю, бутербродів.
І я почав повертатись до життя.

Вдень почався допит, який тривав 5 годин. Слідчу цікавило все: зустрічі з головою проводу ОУН Славою Стецько, відношення до «Тризубу», партійна діяльність...

Згодом, прочитавши уважно протокол затримання, я побачив, що мене звинувачують у вбивстві бізнесмена В'ячеслава Брагінського. Моєю першою реакцією було: а хто це такий? Потім згадав, що читав про його смерть в Інтернеті...

Абсурдність цього звинувачення полягає в тому, що в час вбивства я знаходився у Львові, в лікарні, разом зі своїм смертельно хворим батьком. І мене там бачило багато людей.

13 січня мене відпустили під підписку про невиїзд, але сказали, що я знаходжусь під підозрою. Та зазначу, дніпропетровські слідчі вели себе дуже коректно.

- 27 грудня «тризубівці» відрізали голову Сталіну, а після того, 1 січня, на день народження Бандери - вибух. «Тризуб» підставили?

- Так. По-перше, вибух міг становити загрозу для життя людей. А по-друге, нам це було просто не вигідно. Організація розцінювала це, як пропагандистську акцію. Все було зроблено, щоб уникнути порушення кримінальної справи. Ну пошкодили хлопці приватну власність, заплатили б штраф і все. А тут підрив, це абсолютно не логічно. Потім пішли затримання, арешти, почалися розмови про терористичну організацію. Багатьох із затриманих хлопців б'ють, морять голодом; до них не допускають адвокатів.

Хоча мені в Запоріжжі доводили, що нам все це дуже вигідно.

- А серед правоохоронців Вам за ці дні зустрічалися нормальні люди?

- Безумовно, і в Івано-Франківську, і в Дніпропетровську є люди, які поставились із розумінням. І вели себе чемно та водночас професійно.

У той же час я глибоко вражений і обурений цинізмом деяких «правоохоронців».

Останній випадок: на форумі одної з газет начальник Дніпродзержинського міського управління внутрішніх справ полковник Плачков дозволив собі твердження, що з 2005 року я з-за кордону отримував кожного місяця 1.600 доларів США. Вважаю неприпустимим для людини, яка повин­на захищати закон, поширювати відверту брехню та нісенітниці.

- І останнє запитання. Вже навіть європейські ЗМІ пишуть про політичні переслідування в Україні. Що нам чекати далі?

- Все залежить від людей. Є дві візії розвитку. Будемо мовчати - значить режим ще довго паразитуватиме на народному тілі. Якщо ж український народ хоче бути вільним і жити у вільній, соборній державі - треба боротися. Тоді переможемо. А «Тризуб» в цій боротьбі буде з народом.

Віталій Непомнящий

2869

Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
Загрузка...

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.