Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Общество


«Розвиток кварталу» – через пожежі та продаж чужих квартир?

18.07.2019 16:45:24

Як Вадим Єрмолаєв усуває «перешкоду» у вигляді мешканців будинків на земельних ділянках, у забудову яких планує інвестувати.

21 червня відбулося чергове засідання Дніпровської містобудівної ради. Однією з головних тем для обговорення, як і зазвичай, стали проекти нових багатоповерхівок в історичній частині міста.

З того, що було винесено на розгляд, найбільш прихильно члени ради зустріли концепцію розвитку кварталу, обмеженого вул. Південною, Паторжинського, Шевченка та Гоголя. Її було представлено архітекторами Сергієм Филимоновим та Наталею Каширіною.

Передбачено будівництво так званих багатофункціональних комплексів на вул. Шевченка й на перехресті вул. Південної та Паторжинського. Особливістю є те, що тут заплановано змінну етажність. Це зумовлено перепадом рельєфу.

Окрім того, частина комплексу, що виходить на вул. Південну, має стати складовою пішохідного бульвару від вул. Довгої балки до «Каскад-Плази».

 

Скрін-шот даних google-maps

 

На вул. Південній та Паторжинського же збираються збудувати дві вежі. За першою адресою – 51-метрову офісну. За другою – 67-метрову житлову (на 19 поверхів).

Замовниками проектів із вул. Шевченка і з вул. Паторжинського, Південної та пер. Шевченка є ТОВ «Аста» та «Укрсервісстрой». Перше є частиною мережі «фірм на літеру А», із яких найбільш відомі – компанія з управління нерухомістю «Алеф-істейт», забудовник «Акта» та нині ліквідований «Акта-банк». Усі вони пов’язані з підприємцем Вадимом Єрмолаєвим.

Тож не дивно, що адресою ТОВ «Аста» є вул. Собінова, 1 – місце масової реєстрації фірм, до яких він має стосунок.

Другу фірму, «Укрсервісстрой», зареєстровано на бул. Катеринославському, 2 – у бізнес-центрі «Босфор». Будівля останнього належить ТОВ «Алеф-істейт».

Ця сама пара – «Аста» й «Укрсервісстрой» – мають відношення до справи «…про визнання електронних торгів такими, що не відбулися, визнання недійсним протоколу електронних торгів, договорів відступлення права вимоги». Перша фірма є відповідачем, друга – третьою особою.

 

Скрін-шот даних сайту «Судова влада України»

 

Деяку інформацію про це надали мешканці тих будинків, на місці яких заплановано звести «багатофункціональний комплекс». За словами людей, у позові йдеться про купівлю в «Платинум-банку» (зараз банк у стані ліквідації) іпотечних прав на квартиру в одному з домів. Підставою для скасування результату торгів позивач вважає проведення останніх між пов’язаними підприємствами.

Сам Єрмолаєв, член опікунської ради єврейської громади Дніпра, відомий у місті амбіційними проектами з побудови висотних торговельних, офісних та житлових комплексів на місці кварталів історичної забудови.

До того ж, він відрізняється специфічним ставленням до об’єктів, розташованих на «цікавих ділянках». Зокрема, для єрмолаєвсього проекту бізнесцентру «Брама» було заплановане знесення колишньої синагоги «Бейт Янкель» на вул. Миронова (нині Європейській) та будинку, де колись мешкала катеринославська гілка династії хасидських равинів Шнеєрсонів. Щоправда, задум підприємця так і не було реалізовано.

Проект перетворення вулиці Південної (між вул. Паторжинського та вул. Шевченко, в кварталі від центрального проспекту обласного центру – ред.) на пішохідну презентовано і на особистому сайті Вадима Єрмолаєва. Допис від 14 травня цього року повідомляє:

«Собственник Alef Estate Вадим Ермолаев инвестирует в создание нового пешеходного бульвара на ул. Южная, который станет логическим продолжением уже сформированного Екатеринославского бульвара. Место строительства: ул. Южная. Сроки завершения строительства: ориентировочно 2020 год».

Рендер проекту пішохідного бульвару з сайту Вадима Єрмолаєва. Червоним позначено місце розташування будинків за адресами Південна, 9 та 11

 

Ані автори представленого на містобудівній раді проекту, ані сайт Єрмолаєва не згадують про маленьку подробицю. Дільницю на перехресті вул. Південної та Паторжинського з виходом у пер. Шевченка нині, окрім гаражів та нежитлових споруд, займають п’ять житлових будинків. У трьох із них – на вул. Південній, 11, Паторжинського, 30 та пров. Шевченка, 14 – ще лишаються мешканці, які не надто бажають виселятися в інші частини міста.

Утім, як побачимо далі, цю «перешкоду» почали усувати ще 2016 року. Перший етап цього процесу описувала газета «Горожанин» у публікаціях «Наглый детектив «по-днепровски», «Кому мешает дом по улице Южной…» та «Благотворительность поднепровски» – бомжи на службе у застройщика».

За словами пенсіонерки Любові Василівни – останньої мешканки зведеного в 1880-х роках будинку на вул. Південній, 9 – наприкінці 2016 року не відомі тоді особи викупили половину з восьми квартир у домі.

Ці люди вели перемовини щодо продажу з мешканцями на тих умовах, що останні приховають угоду від сусідів. Ті ж, хто не погодився на запропоновані суми (і пізніше скаржився «Горожанину»), назвали цифри: 400-500 доларів за квадратний метр у самому центрі міста. На думку постраждалих, це вдвічі менше за ринкову ціну.

А в січні 2017 року нові власники прислали працівників – і ті зняли вікна у квартирі поруч із житлом Любові Василівни. В останні дні січня у будинку замерзли водопроводі труби, тож подружжя пенсіонерів було змушене тимчасово перебратися до родичів. Інша ж родина, що тоді ще лишалася у будинку разом із дітьми, зігрівалася одночасно газом, масляними обігрівачами й тепловентиляторами – із відповідними наслідками для сімейного бюджету.

Із початком весни, звісно, стало тепліше. Тепліше – але не легше. Одного дня будівельна бригада з технікою почала збивати з будинку цеглу. На запитання мешканців працівники відповідали: це – реставраційні роботи.

Жителі останніх двох квартир почали ходити зі скаргами – до дільничного, ЖЕКу та водоканалу. У більшості випадків жодних конкретних відповідей отримати не вдалося. В останній з установ сказали, що будинок підлягає зносу і водоканал нічого в ньому робити не збирається. Зрештою, у березні труби розмерзлися та протекли.

Як виявилося далі, це були лише «квіточки». 4 травня 2017 року Любов Василівна та її чоловік вранці вийшли з квартири, а ввечері опинилися перед дверима, в яких було замінено замки. За словами сусідів, люди, які це зробили, представлялися новими власниками. Кілька діб подружжя чергувало під дверима свого ж житла.

8 травня прийшли представники «нових власників» із ключами. Виник конфлікт, під час якого Любов Василівну намагалися силою затягти до квартири. Подружжя викликало поліцію. Та «відморозилася»: подавайте до суду, і у райвідділі поліції Соборного району приймати заяву від постраждалої відмовилися. Знадобилася низка поневірянь різними інстанціями місцевих структур МВС. Лише після цього заява опинилася в Шевченківському районному відділенні.

А поки подружжя ходило до поліції, керівник присланих «новими власниками» людей, що представився Андрієм, зі спільниками демонтував із квартири газовий лічильник. Зрештою, слідство все ж таки розпочали. На квартиру наклали арешт.

Постраждалій пенсіонерці повідомили, що власником її житла нині зазначено ТОВ «Аста». Виявилося, що її помешкання «продали» двічі – за участі приватного нотаріуса Юлії Журжі.

За словами постраждалої, справа виглядала так: спочатку підставна особа (пізніше встановлена і знайдена поліцією) підписала документи на продаж від імені Любові Василівни. Потім покупець перепродав квартиру далі. Слідство допитало декого із цих осіб та призначило експертизу документів. Тоді захоплювачі чужого житла вирішили «домовлятися».

Щоправда, домовлялися вони у тому самому стилі, у якому діяли до того. Спочатку з Любов’ю Василівною спілкувалася Наталя Пилипенко – депутат міської ради від фракції «Опозиційного блоку» і працівник ПрАТ «Агра», зареєстрованого на вул. Собінова, 1.

У серпні 2017 року вона пропонувала $5.000 за те, щоб пенсіонери забрали заяви з поліції. Потім підняла пропозицію – уже до $15.000.

 

Скрін-шот даних розділу «Депутаті міської ради» офіційного сайту Дніпровської міськради

 

Законні власники не погодилися. Тоді Пилипенко пообіцяла, що «будете бегать по инстанциям, а тем временем квартиру разгромят, и будете бомжами». Невдовзі після того, у вересні, квартиру розграбували, винісши звідти все цінне.

Потому Любов Василівна потрапила на прийом до депутата міської ради від «Опозиційного блоку», члена комісії з питань архітектури, містобудування та земельних відносин – Олександра Сироти.

Зв’язок останнього з описуваними подіями встановив іще 2017 року «Горожанин». Сам Сирота добре відомий спробою ініціювати передачу від центральної влади до місцевої права розпоряджатися пам’ятками архітектури.

Нині на сайті міської ради його зазначено як пенсіонера. У майновій декларації за 2017 та 2018 роки як джерело доходів з основного місця роботи він вказував ПрАТ «Акта» з вулиці Собінова, 1.

 

Скрін-шот даних розділу «Депутаті міської ради» офіційного сайту Дніпровської міськради

 

Депутат спочатку запропонував подружжю переїхати до Кам’янського, а потім сказав: «Может, тогда вы хотите домик в селе?».

Отже, конструктивної розмови з ним не вийшло.

Уже в березні 2018 року вже та сама Пилипенко організувала зустріч пенсіонерів із Вадимом Єрмолаєвим. Той на перший погляд справив гарне враження.

Але потім, запропонувавши $10.000 доларів, сказав: «Я думаю, что вас эта сумма удовлетворит». А до того ж і додав: «Поймите, я облагораживаю город!».

Увесь цей час Любов Василівна та її чоловік залишалися у родичів, у тісняві та вкрай скрутних обставинах.

Зрештою, перемовини дійшли до мирової угоди. Умови були такі: родина Любові Василівни отримувала квартиру, близьку за площею до попередньої, на вул. Батумській у Лівобережній частині міста, від керівника фірми «Аста» Ольги Коваль.

А ті самі виконавці продовжили добивати наступні за чергою будинки. Починали у вже описаний вище спосіб.

 

Територія, виділена під забудову (окреслена лінією: 1 – дім на вул. Південній, 9; 2 – Південна, 11; 3 – Паторжинського, 30; 4 – провулок Шевченка, 14; зйомка сайту «Інформатор» з коптера)

 

Так, у сусідньому 11-му будинку, побудованому 1892 року, спочатку руйнували зсередини викуплені квартири. Мешканцям іще не викуплених казали: «Не погодитеся на запропоновану ціну – з вашим житлом буде те саме».

Згодом в одній із квартир серед зими перекрили водопровід.

Потім список методів дещо розширився. У сусідньому будинку, за адресою вул. Паторжинського, 30, викупили офісне приміщення. У ньому влаштували притулок для безхатченків. Останні, серед яких виявилося чимало людей із кримінальним та тюремним досвідом, регулярно приходили до сусідів і грабували будинки та сараї у дворі. Брали те, що «погано лежало». Кілька разів поліція їх затримувала та потім відпускала.

Наприкінці 2017 року з двору вкрали кришки каналізаційних люків, а також пошкодили водопровід. Із грудня по лютий вода текла під будинок. На щастя, він виявився добре зведеним, і від цього не просів і не тріснув.

Коли нарешті люки відновили – за місяць приїхала вантажівка (за словами мешканців, із будівництва на вул. Південній, 8, на іншому боці вулиці) та висипала зверху люків будівельне сміття.

Протягом 2018 року частина мешканців продали квартири. Не розголошуючи умов, як і у випадку із сусіднім будинком. Залишилися ті, хто не мав вільних грошей і можливості купити скільки-то пристойне житло за запропоновану ціну. Усі вони згодні були продати свою нерухомість, але ж за суми, які б дозволили придбати не гіршу.

У пошуках хоч якогось захисту останні мешканці ходили по інстанціях та до посадовців. У процесі з’ясувалися цікаві подробиці.

Так, будинки на Південій 7, 9, 11 та Паторжинського, 30 перебували у комунальній власності та на балансі ЖЕКу. Згодом функції останнього було передано КП «Жилсервіс-2». Проте з балансу ЖЕКу будинки зняли, а на баланс КП – не передали. Тому «Жилсервіс» жодних обов’язків із ремонту та утримання території виконувати не бажав.

Більшість відповідей із різних установ зводилася до такого: власник квартири може із нею робити те, що вважає за потрібне, засобів впливу на того, хто не бажає утримувати житло в належному стані та пошкоджує власність сусідів, управлінці не мають. Проблеми будинку радили вирішувати на загальних зборах власників.

У пошуках правди власники квартир дійшли до приймальні голови ОДА Валентина Резніченка та голови обласного УМВС Віталія Глуховері. Після прийому у останнього, на думку самих постраждалих, їх заяви у поліцію почали губитися.

Нарешті, наприкінці весни цього року події набули ще більш небезпечного розвитку. 6 травня в одній із квартир будинку на розі вул. Південної та Паторжинського за дивних обставин трапилася пожежа.

За словами одного з мешканців, Олександра, незадовго до цього ззовні однієї з іще заселених квартир, що була під охороною, вкрали камери спостереження. Наступного дня, приблизно об 11-й годині, він помітив дим. У будинку, де в більшості квартир зняті вікна і гуляють протяги, полум’я розгорілося дуже швидко.

За словами пожежників, джерело займання було у квартирі № 4. За враженнями самого Олександра, якби пожежу помітили трохи пізніше, то врятувати будинок уже не вдалося б.

 

Будівельне сміття поверх каналізаційних люків у дворі дому по Південній, 11 та прибудова після пожежі. На задньому плані – Південна, 9.

 

 

 

Із того часу ті, хто ще лишається в «зайвих» із точки зору інвестора будинках, живуть і не знають, чого чекати далі. Вони вважають: пожежа – свідчення того, що в бажанні прибрати людей із наміченої під забудову ділянки «інвестор» не зупиниться перед явно кримінальними та небезпечними для життя методами.

І, як показала боротьба протягом двох із половиною років, знайти у Дніпрі захист для здоров’я та прав власності може виявитися неможливою справою. Як бачимо, коли «поважні інвестори» кажуть про розвиток та «облагороджування» міста – треба пильно придивитися. Чи не означають ці слова руйнування чужого житла, продані за підробленими документами квартири, підпали та безправ’я людини перед великими грошима?

Іван Мальований

 

1745

Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
Загрузка...

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.