Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Происшествия


Земля та екс-прокурори: ласий шматок берегу «Блакитного озера» перейшов у приватні руки

14.08.2019 14:49:40

Ще одна частина берегу «Блакитного озера» під Кам’янським вже у приватних руках. Що це за щасливчики, яким дісталися ділянки? Може, якісь пересічні громадяни?

В Дніпропетровській області, поряд з містом Кам’янське, на землях Петриківського району, є Єлизаветівський котлован. На цьому місці раніше видобували пісок. В якийсь момент кар’єр затопило. Так народилося «Блакитне озеро».

Білий пісок та прозора вода заманює людей не тільки з округи, але й зі всієї Дніпропетровської області. Наразі «Блакитне озеро» – магніт не тільки для відпочиваючих, а й для ділків, які з огляду на популярність та красу об’єкту, привласнюють землю довкола озера. Кадастрова карта красномовно це підтверджує. По руках пішла ледь не вся земля довкола водного об’єкту. У тому числі й та, яка знаходиться у державній власності. 

Декілька місяців тому в приватні руки перейшли ще три ділянки. Кожна – по 1,73 гектари.

Ось, що на ділянках. Сосновий гай, пісочний берег, блакитна вода – прекрасне місце для відпочинку «дикарем»

На держпідприємстві «Петриківський лісгосп» кажуть – залізли й на їхню частину. Наш співрозмовник працює тут. Просить не називати свого імені. Він каже – приватні ділянки на їхніх землях ростуть немов гриби після дощу.

 «Неначе кінець світу, поки встановиться то одна влада, то інша… І землі дерибанять, як тільки можуть. Ми реагуємо, пишемо, але толку? Ви ж розумієте, що жодна така от ділянка не береться мною, вами. Там люди, які…», – розповідає він.

Крім цього всі три ділянки знаходяться в так званій «водоохоронній зоні». У Дніпропетровському обласному управлінні водних ресурсів кажуть – виділяти мали б справді з їхнього відома, але ніяких звернень їм не надходило.

 Оточення земельника

Троє нових землевласників – Дмитро Брова, Галина Костюченко і Анатолій Мельник. Ділянки їм в один день – 7 червня – оформив один нотаріус. Підстава – договори купівлі-продажів.

«Спільний» нотаріус – не єдине, що об’єднує цих людей.

На Галину Костюченко ми б могли взагалі не звернути увагу. Якби не її син Максим. Він – екс-прокурор Петриківського району, звільнений у грудні 2015-му після того, як його затримали співробітники Служби безпеки України. Костюченка підозрювали у вимаганні 50 тисяч гривень від одного з фігурантів кримінальної справи за, власне, непритягнення до відповідальності.

Максим Костюченко

Цікаво, що у 2010-му, коли Костюченко працював ще помічником прокурора Петриківського району, він сам приймав участь у перевірці орендаря однієї з ділянок на березі «Блакитного озера» Михайла Фігура. Йому віддали 3.7 гектарів тут в оренду на 49 років – нібито для випасу худоби і сінокосу. Але замість цього за 30 метрів від води тут виріс торгівельний намет, туалет і ряд інших об’єктів. Матеріали перевірки тоді направили до суду.

Нині ж Костюченко, схоже, знову повернувся сюди. Але вже зовсім не для перевірок.

У Фейсбуці Костюченко…дружить з тим самим нотаріусом, який оформлював землю всім трьом – Єгором Лимарем. Серед ФБ-френдів є і екс-начальник обласного Держгеокадастру Євгеній Нагорний. На цій посаді він працював до початку травня 2019-го. Земля оформлювалась, приблизно, через місяць після його звільнення.

Раніше Євгеній Нагорний, як і Максим Костюченко, теж був прокурором, але у Дніпрі

З Нагорним пов’язана і донька другого щасливого землевласника Анатолія Мельника Юлія. Вона – дружина брата Євгенія Нагорного – Богдана.

Сам Мельник раніше працював прокурором колись Красногвардійського, а нині Чечелівського району Дніпра.

Анатолій Мельник

Третій власник землі - Дмитро Брова. Під час телефонної розмови він повідомив – він… це насправді не він: «Мабуть, це не до мене. Мабуть, ви не того Дмитра набираєте». І ми, можливо б повірили. Бо з попередньою парою він формально ніяк не пов’язаний. Та і працює він не в прокуратурі і не в Держгеокадастрі.

Але свого нового сусіда «спалив» вже згаданий Максим Костюченко. Як і зв’язок з ним.

Під час розмови Костюченко спочатку заявив, що його мати ніякою землею на березі «Блакитного озера» не володіє. Ну звісно, ми іншого і не чекали. А потім додав – знає, що ми вже дзвонили «іншому власнику» Дмитрові Брові. А ще через 15 хвилин Костюченко вже розповідав, що…на землю є всі необхідні документи. Що ж, налагоджена система “я не я, і хата не моя” десь мала дати збій. І дала.

Окрім цього Костюченко заявив – прав лісгоспу ніхто не порушував. Бо от якраз у них з документами і біда: «Хай в суд подадуть. Чого вони не подають? Немає з чим йти. З якими документами вони підуть? Планшет, в якому немає ані координат, ані кадастрового номера, ані меж, ні конфігурацій – нічого немає. Якщо візьмете формування території, то побачите, там лісгоспу давно не було. В 1971 році в лісгоспу вилучили ділянки для будівництва декількох мікрорайонів лівого берега (міста Кам'янське, в минулому – Дніпродзержинськ – авт). Цю ділянку вилучили у лісгоспу ще в 1971 або в 1972 році. І лісгоспу назад ніхто не повертав це».

А ще Костюченко заявив, що «Блакитне озеро» за статусом не водойма, а кар'єр. Проте, в облводгоспі наголошують, що це таки водний об’єкт.

Офіційно:

Офіційний статус водних об’єктів чітко визначений Водним кодексом України: «Усі води (водні об’єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту».

За визначенням основних термінів згідно ст. 1 чинного Водного кодексу України: «водний об’єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал». Згідно зі ст. 3 Водного кодексу «…до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми ( водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти…».

В облводгоспі наголошують, що «Блакитне озеро» – водний об’єкт.

А тепер – вишенька на торті. Всі три зазначені ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення. З 1 січня 2013 року у власність і користування такі землі передає Держгеокадастр та його територіальні органи. Місцевий очолював – Євгеній Нагорний. Пазл склався.

І Костюченко, і Мельник, і Брова отримали ділянки на підставі договорів купівлі-продажу. В Головному управлінні Держгеокадастру в Дніпропетровській області на наш запит повідомили – раніше їх передали ряду громадян для приватизації. Але будь яку іншу додаткову інформацію тут надавати відмовилися. Це означає, що наші фігуранти не отримали її безкоштовно, а перекупили в тих, хто отримав.

Між цим, тут варто згадати про найбільш розповсюджену схему потрапляння «жирних» ділянок в «потрібні» руки – їх безкоштовно передають підставним особам, найчастіше – студентам, які нібито масово пишуть заяви про виділення за законом. В результаті, «землевласники» отримують грошову винагороду, а земля переходить до реальних власників за нібито договорами купівлі-продажу.

Результат же все рівно той самий – чимала ділянка біля мальовничого озера тепер в руках близьких до прокурорсько-чиновницької «тусівки» людей.

Що буде?

Нині до зазначених ділянок на автомобілі можна потрапити через пропускний пункт «Території відпочинку «Афіни». Поки що землею навколо опікуються саме вони. Але це лише поки що.

КПП № 1 «Афін»

З кожного автомобіля по 70 грн за в'їзд

Місцеві лісники сміються з того, що земля віддана в приватні руки для «особистого селянського господарства». «Ну яке там ведення особистого селянського господарства, якщо там ліс? Це прикриття, земля для другої мети потрібна», – каже наш співрозмовник.

Для якої – не важко здогадатися. Будівництво тут поки що не починають. Поки що.

Антон Філіппов

Розслідування створено за підтримки регіонального проекту BIHUS.info.

6725

Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
Загрузка...

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.