Мы говорим то, о чём молчат другие Мы говорим то, что вы хотите слышать Мы говорим то, что вы должны знать

Политика


Дезінформація як вона є

27.02.2020 13:13:48

Назустріч закону про право на доступ до достовірної інформації.

15 лютого 2020 року для мене «небо впало на землю». В той день натрапила на пучок «журналістських новин», які абсолютно не відповідають дійсності. Ви й зараз можете їх прочитати, якщо наберете у Google два слова: Красіков + швидка.

Як можна свідомо опублікувати в газеті, у т.ч. інтернет-, брехню?!!

В голові не вкладається досі. Це як би повар замість м’ясного фаршу кладе у пельмені скло, як би мати згодовує дитині наркотики, щоб та, голодна, не плакала.

Я попросила Івана Красікова, голову ГО «Неурядова медійно-адвокаційна група», розказати, як так…

І.К.: – Вся ця історія розпочалася 31 січня на фейковій Facebook-сторінці «Іван Раздайбєда». Яку, за моєю інформацією, веде Костянтин Більцан.

– Він не спроможний. Може, його прес-секретар?

– Можливо. Може, в нього є ціла прес-служба. (сміємося)

– Навіщо?

– По-перше, я відкрито казав, що пан Більцан працює на пана Корбана.

– Так Більцан же ж ворогував з Філатовим

– Сьогодні – вороги, завтра – ні. До речі: а де Більцан знайшов 2,4 мільйона гривень на судову заставу, щоб вийти на волю?

«Новина» про «Івана Красікова, який п’яним збив швидку допомогу», через два тижні попала на сайти, які контролюються паном Філатовим, і це підтверджує, на кого працює Більцан зі своєю «Раздайбєдой».

Тоді, 31 січня, я зробив скрин та на своїй Facebook-сторінці теж опублікував цю «новину»: дивіться, я вже «швидкі» збиваю!

Я думав, що з фейкової сторінки «Іван Раздайбєда» ніхто передруковувати не стане. Але сталося по-іншому: раптово 14 лютого з 17:00 до 19:00 цю «новину» опублікував десяток інтернет-сайтів… До речі, потім виявилося, що вони матеріали звідти нерідко передруковують, наприклад останній раз це зробив сайт «Горсовет» 25 лютого.

– Першим було Glavnoe.dp.ua.

– «Днепр.Главное». І на нього всі послалися: «Наше місто», «Дніпровська панорама», «Дніпро оперативний», «Горсовет» – і вишенька на торті – «Обозреватель». Їх головний, важковаговик: «Іван Красіков п’яним збив швидку допомогу».

 

Скрин брехні з «Обозреватель»

 

– Ви отримали багато дзвінків?

– Були. Наприклад, дзвонили з «Інформатора», бо фото «швидка після аварії» вкрали у них з якогось попереднього повідомлення.

– Як ці «новини» сприйняли Ваші рідні та близькі?

– Рідні та близькі це сприйняли ще два тижні тому. Я їм сказав: не читайте більше цей Facebook.

Ось таке «кошмарення». Думали, що можуть вбити репутацію. Бо як знайти, хто власник сайту «Днепр. Главное», з ким розбиратися?

– А я дам підказку: на Work.ua висить резюме головної редакторки, яка була головною редакторкою «Днепр. Главное» до листопада-2019. В неї можна спитати: «А хто ж був власником до листопада», і звідси «плясать».

– Справа в тім, що я знаю, хто власники. Але в суд не подаси, бо в суд можна подати лише на особу, яка де-юре є власником сайту.

– Дивіться, у Єдиному держреєстрі судових рішень вже є рішення першої інстанції за позовом Юрія Голика до газети 49000.com.ua. Голик виграв у першій інстанції.

Він вирахував, що власник газети 49000 – це «Обозреватель», Бродський.

Напевно, узявши за взірець це рішення, так можна вирахувати, хто власник «Днепр.Главное».

– «Днепр. Главное» зараз може бути записаним й на «хлопчика».

– Голик виграв позов до 49000 та до її головної редакторки Олени Дриги. Проти статті, що буцімто його фірма «Бесплатка» отримала бюджетні гроші від Театру драми Дніпропетровської обласної ради за рекламу на білл-бордах.

Коли він подав до суду, 49000 зняли статтю, а на її місці Олена Дрига опублікувала вибачення, але Голик не відізвав позов. За його клопотанням суд витребував у реєстратора доменного імені документи про власника доменного імені 49000. Виявилось, що 49000 є власністю ТОВ «Золота середина», де бенефіціари – сини Михайла Бродського і жінка Михайла Бродського.

 

Розгляд апеляції у справі «Голик проти 49000» призначений на 08 квітня (дані – YouControl)

 

– Голик – це про інше.

Тут – цілеспрямоване цькування стосовно конкретно до мене.

– Але, якщо абстрагуватися від Вашої персони, виходить, що цькування з використанням неправдивої інформації можна розвернути по відношенню до кого завгодно: будь-якої людини, юридичної особи, будь-якого явища.

– Абсолютно.

– А чому вони не бояться?

– Хороше питання: «Чому вони не бояться?».

Припустимо, я подам позов до суду.

Первісний позов треба подавати до того, хто розповсюдив інформацію. Це якійсь незрозумілий сайт «Днепр.Главное», на сьогоднішній день хто там в них власник – питання. Тобто, спростування, насправді, розтягується за часом.

– На роки!

– Якщо я почну виправдовуватися, ходити по прес-конференціях… Завдання яке? Змусити мене нервувати, щоб я втратив спокій, знаходився у постійному напруженні і щоб мені не було коли думати про інше, ніж як відбиватися від звинувачень. Ось для чого все це робиться. І це класичні методи як ввести людини у паніку.

Довідка від Патрульної поліції про те, що Іван Красіков та його авто у жодні ДТП останні роки не попадали

 

– У зв’язку з цим – останнє питання, до проекту закону про дезінформацію. Як Ви вважаєте, дезінформацію треба зупиняти негайно – по сигналу журналіста або організації, або правоохоронного органу, чи – після отримання рішення суду про те, що це – дезінформація, чи – взагалі не треба реагувати?

– На дезінформацію у будь-якому випадку треба реагувати, бо якщо з нею ніяк не боротися, вона захлесне.

Можна створити таку дезінформацію, що країна зупиниться, або людину вб’ють, ще якісь важки наслідки настануть.

Якщо мої батьки читають всі ці фейки про мене і хапаються за серце – це вже важкі наслідки. На таку дезінформацію, звичайно, впливати треба досить жорстко і серйозно.

Але в мене інше питання. Коли дезінформація про мене мешкала лише у Facebook, я написав туди «мільйон» скарг на різні Facebook-сторінки, які цю дезінформацію поширювали, типу «Раздайбєда». Нуль!

Я звернувся до друзів, вони подали до сотні скарг, і потім я звернувся до Facebook, а мені відповіли: «Акаунт «Раздайбєда» не порушує вимоги Facebook».

Я зараз хочу зв’язатися з Катериною Крук, яка, знаходячись у Варшаві, відповідає за політичний сегмент українського Facebook, і написати їй особисто. Тому що відбувається маячня: постійно продукується фейкова інформація, яка вивалюється у відкритий доступ. Це ж повинно регулюватися!

А зараз воно вже вийшло на рівень видань, журналістів… «Днепр.Главное» – можна зрозуміти, але ж – «Наше місто», «Дніпровська панорама», «Днепр.Експресс» (він же «Днепр Оперативний»), «Днепр Час»… До речі, вони всі отримують гроші з міського бюджету Дніпра, і я не виключаю, що це цькування оплачене бюджетними коштами. Бо скільки раз подібне вже було, коли «мочили» Хозіна, Купрієнка, «Самопоміч»…

– І хвалили партію «Укроп» – це теж було за кошти, які ЗМІ отримали на висвітлення діяльності Дніпровської міськради.

– «Наше місто» взагалі фінансується напряму з міського бюджету.

– Мільйонами гривень.

– Тоді питання до журналістської спільноти, тих, хто називає себе журналістами. Нормальний журналіст не може піти на свідоме поширення дезінформації!

Ви казали про Олену Дригу. Головний редактор «Нашого міста» – це ж її мати. Не знаю, чи має вона доступ до сайту «Нашого міста» чи не має.

А ще є групи у Facebook. Я побачив фейк «про себе» у групі «Реальний Днепр», яка контролюється «Нашим містом» (в них цілий ряд груп у Facebook), і почав писати коментарі: «Це фейк», «Приберіть недостовірну інформацію», потім інші люди підключилися.

Вони всі коментарі видалили. Я пишу коментар – його видаляють. Системно. Свідомо. Поставили дезінформацію, що я п’яним збив швидку біля лікарні Мечникова, і робили все, щоб вона знаходилася на місці.

– Хто може наказати головному редактору опублікувати інформацію, яка не відповідає дійсності?

– Той, хто дає йому гроші.

Олена Гарагуц

1946

Ошибка в тексте? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции.
Загрузка...

Сообщить об ошибке

Пожалуйста, используйте эту форму для коррекции ошибок.
Если вы хотите связаться с нами по другому вопросу — напишите нам.